Манфред Штерн
Манфред Сальманович Штерн (нар. 1896 рік, Волока — пом. 18 лютого 1954 станція Сосновка, Сибір) — військовий розвідник, революціонер, співробітник Комінтерну, керівник інтербригади в Іспанії.
| Манфред (Мойша) Сальманович Штерн | |
|---|---|
| нім. Manfred (Moses, Moishe) Stern | |
| Ім'я при народженні | івр. גריגורי שטרן |
| Прізвисько |
Лазар Штерн (в Німеччині), Тео (в Китаї), Марк Зільберт (в США), «Спаситель Мадрида», Еміліо Клебер, генерал Клебер (в Іспанії) |
| Народження |
1896.svg.png.webp){kind=small} село Волока, Буковина, Австро-Угорська імперія |
| Смерть |
18 лютого 1954 СРСР станція Сосновка, Сибір |
| Країна |
Австро-Угорщина, СРСР |
| Приналежність |
.svg.png.webp){kind=small} Збройні сили Австро-Угорщини Радянська армія Інтернаціональні бригади Народна республіканська армія (Друга Іспанська республіка) |
| Рід військ | Головне розвідувальне управління, Комінтерн |
| Освіта | Віденський університет |
| Роки служби | 1914-1916, 1917-1939 |
| Звання | генерал |
| Командування | |
| Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна в Росії Громадянська війна в Китаї Громадянська війна в Іспанії |
Жертва сталінського терору.
Біографія
Мойша (Манфред) Штерн народився в січні[1] 1896 року в селі Волока, (Буковина, Австро-Угорщина, нині Глибоцький район Чернівецької області України), у багатодітній єврейській сім'ї (всіх дітей було 12).[1]. Закінчив гімназію в Чернівцях, поступив у Віденське медичне училище.
У 1914 році, з початком Першої світової війни, вступив добровольцем до Австро-угорської армії, служив фельдшером. У 1916-му потрапив у російський полон і відправлений до табору в Сибір.
Після більшовицької революції 1917 року вступив у Червону Армію. Воював у Сибіру і в Монголії. На початку 1920 року під Читою був поранений. Прийнятий в члени ВКП (б) [2].
З 1921-го — співробітник Комінтерну. Навчався у Військовій академії імені Фрунзе (1921-1922), був зарахований до штату Розвідувального управління Червоної Армії. У 1923-му спрямований у Німеччину під псевдонімом Лазар Штерн як фахівець у партизанській війні. Працював у військово-політичному відділі ( Militär-Politischen Apparat) Комуністичної партії Німеччини. Брав участь у підготовці та проведенні Гамбурзького повстання у жовтні 1923 року.
В 1924 році Штерн повернувся в Москву, продовжував службу в РСЧА.
В 1929 році направлений резидентом ГРУ в США, під псевдонімом Марк Зільберт. Організував мережу агентів та інформаторів, які збирали свідчення про воєнну техніку США. Зокрема, Штерн зумів роздобути і переправити в СРСР технічні характеристики розроблюваного танка. Був вистежений ФБР і вимушено тікав назад в СРСР через Канаду.
В 1932 році Штерн направлений у Китай, військовим радником збройних сил Комуністичної партії Китаю. Організовував проведення Великого походу китайських комуністів у 1934 році.
В 1935 році повернувся в Москву, працював у секретаріаті Комінтерну, в підпорядкуванні Отто Куусинена.
У вересні 1936 року направлений Комінтерном в Іспанію, де йшла Громадянська війна. За легендою — громадянин Канади Еміліо Клебер, виходець з Австро-Угорщини. На початку листопада 1936 року призначений командиром 11-ї інтербригади (першої з сформованих інтербригад, у складі німецького, французького і польського батальйонів). У листопаді-грудні 1936 року ця бригада (разом з 12-ю німецько-французько-італійською інтербригадою) брала участь у важких боях за оборону Мадрида, втративши близько половини особового складу. У пресі західних країн Штерн («генерал Клебер») отримав прізвисько «Спаситель Мадрида».
В 1937 році розпорядженням Комінтерну Штерн був відкликаний з Іспанії в Москву. В 1938 році заарештований. 14 травня 1939 року засуджений до 15 років ув'язнення «за контрреволюційну діяльність».
Останні роки життя провів у таборі ГУЛАГу, де від виснаження помер 18 лютого 1954 року в Озерлазі[3] на станції Сосновка[4].
Брати — директор Інституту військової історії в Потсдамі Вольф Штерн (1897—1961) та історик Лео (Йона Лейб) Штерн (1901—1982), ректор Університету Галле-Віттенберг.
Примітки
- Бочкарёв, Колпакиды, 2002. С. 76.
- Бочкарёв, Колпакиды, 2002. С. 77.
- Е. С. Селезнёв, Т. А. Селезнёва. Лагерное прошлое Тайшета
- Бочкарёв, Колпакиды, 2002. С. 79.
Література
- В. Бочкарёв, А. И. Колпакиды. Суперфрау из ГРУ. М.: Olma Media Group, 2002—383 с. — С. 76-79.
- Walerij Brun-Zechowoj: Manfred Stern — General Kleber. Die tragische Biographie eines Berufsrevolutionärs (1896—1954). Wolfgang Weist, Berlin 2000, ISBN 3-89626-175-4
- Гусар Ю. Вулиця Манфреда Штерна / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2016. — 14 січня (№ 1). — С. 3.