Маргарита Брабантська, королева Німеччини

Маргарита Брабантська (англ. Margaret of Brabant; нар. 4 жовтня 1276 пом. 14 січня 1311) — донька герцога Брабанта Жана I та його другої дружини Маргарити Фландрської. Королева Німеччини, дружина Генріха VII, імператора Священної Римської імперії.

Маргарита Брабантська, королева Німеччини
фр. Marguerite de Brabant
Народилася 4 жовтня 1276(1276-10-04)[1][2][…]
Померла 14 грудня 1311(1311-12-14)[1][2][3] (35 років)
Генуя, Італія[4]
Поховання San Francesco di Castellettod і П'яцца-деі-Міраколі
Країна Німеччина[5][6][7]
Діяльність консортка
Знання мов німецька
Посада Holy Roman Empressd
Конфесія християнство і католицтво
Рід Люксембурги і House of Reginard
Батько Жан I (герцог Брабанту)[8]
Мати Margaret of Flanders, Duchess of Brabantd[8]
Брати, сестри Жан II (герцог Брабанту)[8], Jean Meeuwed, Marie of Brabant, Countess of Savoyd і Marguerite de Tervuerend
У шлюбі з Генріх VII[9][8]
Діти Ян Люксембурзький[8], Марія Люксембурзька і Beatrice of Luxembourgd

Життєпис

Шлюб

Маргарита народилась 1276 року та вийшла заміж за Генріха 9 липня 1292 року. Шлюб був організований з метою врегулювання давньої суперечки з герцогом Брабанта щодо герцогства Лімбург. Герцог відмовився від своїх домагань на Лімбург, коли відбулося весілля Маргарити[10] Шлюб виявився щасливим.

Маргарита стала королевою-консорт Німеччини в 1308 році, коли її чоловік був коронований королем Німеччини.

Пам'ятник Маргариті Elevatio animae роботи Джованні Пізано (1313—1314).
Маргарита (зліва) з невісткою Єлизаветою (Елішкою) (по центру) та дружиною внука Анною (праворуч)

Діти

У подружжя було троє дітей:

Смерть та вшанування пам'яті

Маргарита супроводжувала свого чоловіка в його італійської кампанії, захворіла під час облоги Брешії і померла через декілька місяців в Генуї, де і була похована в церкві Сан-Франческо ді Кастеллетто — за її християнський спосіб життя та благочестя за життя. Інформація про смерть королеви була записана в Gesta Baldewini Luczenburch у грудні 1311 року.

Імператор замовив у знаменитого скульптора Джованні Пізано її пам'ятник в 1313 році, що названий «як душа, що потрапила на небо відразу після смерті»[11]. Пам'ятник частково зберігся в музеї Генуї на палаццо Спінола.

Італійські хроністи Альбертіно Мусато та Джованні де Серменат, описували зовнішність 36-річної королеви як «…будучи у віці 36 років, з юнацьким враженням, з білим кольором обличчя, темним волоссям […] і очима, які постійно усміхаються з'явився»[12].

Генеалогія

Примітки

  1. Find a Grave — 1995.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  4. Falzone P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2008. — Vol. 70.
  5. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118951203 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. https://data.cerl.org/thesaurus/cnp00543197
  7. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  8. Kindred Britain
  9. https://books.google.fr/books?id=BOFaAAAAQAAJ&pg=PP30
  10. John A. Gades, Luxemburg in the Middle Ages, (Brill, 1951), 119.
  11. Max Seidel, Rekonstruktion des Grabmals im Katalog der Pisano-Ausstellung in Pisa 1987.
  12. M. E. Franke zitiert Albertino Mussato aus Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie, S. 39.

Література

  • Heinz Thomas: Margarete von Brabant // Lexikon des Mittelalters. — München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. — Band 6. — S. 235–236.
  • Max Seidel: Giovanni Pisano a Genova. Ausstellungskatalog von Sagep Editrice, Genua 1987, ISBN 88-7058-232-9.
  • Maria Elisabeth Franke: Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie (= Forschungen zur Kaiser- und Papstgeschichte des Mittelalters. Bd. 9). Böhlau, Köln u. a. 1992, ISBN 3-412-10392-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.