Маргеріт Юрсенар

Маунт-Дезерт-Айленд

Маргеріт Юрсенар (справжнє ім'я: Маргеріт Антуанетта Жанна Марі Ґіслен Кленеверк де Креянкур) народилася в Брюсселі в аристократичній родині. Її батько, Мішель Кленеверк де Креянкур, походив з французької Фландрії, мати, Фернанда де Картьє де Марш'єн, була бельгійкою. Мати померла, коли Маргеріт було лише десять днів від роду. Дівчинка виховувалась батьком, нонконформістом і пристрасним мандрівником. До Першої світової війни літо вона проводила в Ліллі, а зиму — в родовому маєтку, розташованому біля «Чорної гори» (фр. Mont Noir), на франко-бельгійському кордоні. Іспити на бакалавра вона здала в Ніцці, не відвідуючи школи. Першу книжку видала за власний кошт у 1921 році, вона називалася «Сад химер» (фр. Le Jardin des chimères).

Маргеріт багато подорожує разом з батьком: Лондон, південна Франція, Швейцарія, Італія, де вона відвідує віллу римського імператора Адріана. Пам'ять про ці відвідини інспірує її до написання свого найвідомішого роману «Спогади Адріана».

У 1929 році публікує перший роман «Алексіс», у якому відчувається вплив Андре Жида. Після смерті батька в 1929 році веде богемне життя між Парижем, Лозанною, Афінами, грецькими островами, Стамбулом, Брюсселем. У 1939 році разом зі своєю подругою Ґрейс Фрік від'їжджає до США.

З 1950 року оселяється на острові Маунт-Дезерт-Айленд у штаті Мен. У США Юрсенар викладає французьку літературу й історію мистецтва.

Публій Елій Траян Адріан (Publius Aelius Traianus Hadrianus) — головний персонаж «Спогадів Адріана»

Її роман «Спогади Адріана» (фр. Mémoires d'Hadrien)(1951 р.) приносить їй світове визнання. У 1970 році її обирають до Бельгійської королівської академії літератури й мистецтва, а в 1980 — до Французької академії (на місце № 3, яке раніше займав Роже Кайуа). Юрсенар — перша жінка-академік і перша уродженка іншої країни, яка удостоєна такої відзнаки.

Псевдонім «Юрсенар» (фр. Yourcenar) — це анаграма її справжнього прізвища Креянкур (фр. Crayencour), лише без однієї літери «c».

• Le Jardin des chimères (1921, поезія)
• Alexis ou le Traité du vain combat (1929, роман)
• La Nouvelle Eurydice (1931, роман)
• Pindare (1932), essai
• Denier du rêve (1934, роман)
• La mort conduit l'attelage (1934)
• Feux (1936, поезія в прозі)
• Les Songes et les Sorts (1938)
• Nouvelles orientales (1939, оповідання)
• Le Coup de grâce (1939, роман)
• Mémoires d'Hadrien (1951, роман)
• Électre ou La chute des masques (1954)
• Sous bénéfice d'inventaire (1962, есе)
• Ah, mon beau château (1962) (про замок Chenonceau)
• Qui n'a pas son Minotaure ? (1963)
• L'Œuvre au noir (1968)
• Fleuve profond, sombre rivière (1974, поезія)
• Le Labyrinthe du monde. I, Souvenirs pieux (1974)
• Le Labyrinthe du monde. II, Archives du Nord (1977)
• La Couronne et la lyre (1979, поетична антологія перекладів з грецької)
• Mishima ou la Vision du vide, (1980, Gallimard, есе)
• Comme l'eau qui coule (1982) (Anna, soror, Un homme obscur, Une belle matinée)
• Le Temps, ce grand sculpteur (1983)
• Les Charités d'Alcippe, (1984, поезія)
• Le Labyrinthe du monde. III, Quoi ? L'éternité (1988)
• Écrit dans un jardin (поезія, ілюстрована П'єром Альбуїсоном, 1992)
• D'Hadrien à Zénon: correspondance, 1951—1956 (листування, 2004)
• Une volonté sans fléchissement: correspondance, 1957—1960 (листування, 2007)

• У 2012  «Творів» в «Університетському видавництві ПУЛЬСАРИ» вийшли романи М. Юрсенар «Чорне творіння» та «Вогні», об'єднані в одну книгу «Твори» (передмова, переклад, коментарі та примітки Дмитра Чистяка). Переклад творів був відзначений Премією імені Г.Сковороди Посольства Франції в Україні як найкращий переклад із французької українською у 2012 р., а також Премією імені М.Рильського Національної спілки письменників України[7].
• У 2017 р. у видавництві «Журнал Радуга» вийшов друком переклад роману «Адріанові спогади» також у перекладі Дмитра Чистяка.

• Mathieu Galey, Les Yeux ouverts, entretiens avec Marguerite Yourcenar, 1980
• Josyane Savigneau, Marguerite Yourcenar: l'invention d'une vie, Paris, Gallimard, 1990
• Michèle Sarde, Vous, Marguerite Yourcenar: la passion et ses masques, Paris, Laffont, 1995
• Michèle Goslar, Yourcenar: qu'il eût été fade d'être heureux, Bruxelles, 1998
• Christian Dumais-Lvowski, La Promesse du seuil: un voyage avec Marguerite Yourcenar, photographies de Saddri Derradji, Arles, Actes Sud, coll. " Archives privées ", 2002
• Antoine Gavory, «Marguerite Yourcenar» itinéraire d'un écrivain solitaire, éditions Flagrant d'élie,2008
• Дроздовський, Дмитро. Поетика сигнатур у творчості Маргеріт Юрсенар // Кур'єр Кривбасу. — 2012. — № 271/272/273.
• Юрсенар, Марґеріт. Твори: Чорне творіння. Вогні. / Пер.з фр., передм., післяслово і прим. Д. Чистяка. — К.: Унів.вид-во ПУЛЬСАРИ,2012. ISBN 978-617-615-005-3
• Юрсенар, Марґеріт. Адріанові спогади / Марґеріт Юрсенар; пер. з франц. Д.Чистяка. — К.: Журнал «Радуга», 2017. — 232 с. ISBN 978-966-281-088-2

• 7020 Юрсенар[8]

• Юрсенар Маргеріт // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 815. — ISBN 966-692-744-6.
• Юрсенар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Marguerite Yourcenar, Канал Академії
• Інавгураційна промова в Французькій академії
• Sur Biblioweb
• CIDMY (Centre international de documentation Marguerite-Yourcenar, Bruxelles)- Архів-музей Юрсенар у Брюсселі.
• SIEY (Société internationale d'études yourcenariennes, La Flèche, France) — Наукове товариство фахівців творчості Маргеріт Юрсенар.
• Musée à Saint-Jans-Cappel — Музей Маргеріт Юрсенар
• http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?211321
• Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)