Марка лодзинського гетто

Ма́рка ло́дзинського ге́тто (нім. Mark, пол. Marka getta łódzkiego) — грошові знаки, які виконували роль бонів-токенів у Лодзинському гетто в період з 1940 по 1944 рік. Серед населення були поширені назви «хаїмки» та «румки». Марка складалася зі 100 пфенігів. За межами гетто марка не перебувала в обігу.

Марка лодзинського гетто

нім. Mark, пол. Marka getta łódzkiego

20 марок, 1943 року. Надпис на стрічці, що на номіналі: Квитанція на…
Територія обігу
Емітент Третій Райх
Неофіційно в'язні Лодзинського гетто
Похідні та паралельні одиниці
Дробові пфеніг (1100)
Монети і банкноти
Монети 10 пфенігів, 5, 10, 20 марок
Банкноти 50 пфенігів, 1, 2, 5, 10, 20, 50 марок
Історія
Дата 9 липня 1940 року
Валюта-попередниця Злотий
Окупаційна рейхсмарка
Початок вилучення 29 серпня 1944
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Банк Лодзінського гетто

Історія створення Лодзинського гетто

8 серпня 1939 року під час окупації німецькими, а згодом і радянськими, військами Польщі, почався розділ країни на радянську та німецьку зони.

Місто Лодзь, що розташовувалось у німецькій зоні окупації, 11 квітня 1940 року було перейменовано на Ліцманштадт (нім. Litzmanschtadt) на честь Карла Ліцмана, який відзначився у цій місцевості у Першій світовій війні. До початку Другої світової війни на території міста проживала велика єврейська громада, яка складала 34 % від усього населення Лодзі. З перших днів окупації почали діяти порядки місцевого райхскомісаріату, які стосувалися насамперед євреїв. Наприкінці 1939 — на початку 1940 року було вирішено про створення Лодзинського гетто для євреїв у трьох районах Лодзі: в Старому Місті (пол. Stare Miasto), в бідному єврейському кварталі Балуті (пол. Baluty) та в передмісті Марисін (пол. Marysin). Офіційну назву «Ліцманштадтське гетто» ця зона відчуження отримала 8 лютого 1940 року. До Лодзинського гетто також були депортовані євреї з Австрії, Богемії та Моравії, Словаччини, Люксембургу. Ізольовані люди розміщувалися на площі 4 км², відокремленій колючим дротом та високим парканом від зовнішнього світу. Загальна кількість людей у зоні складала 200 000 осіб. Постійна нестача їжі, води, теплого одягу, взуття та дрів для опалення призвела до масової смертності серед ув'язнених. Приблизно 40 000 осіб, за час існування гетто, померли.

У гетто була двошарова система керування. Охороною периметру та виходу із зони гетто займалися німецький райхскомісаріат та поліція. Усі рішення приймалися також райхскомісаріатом. У самій зоні, підпорядковуючись адміністрації райхскомісаріату, керувало єврейське самоуправління Юденрат (нім. Judenrat). Головою старійшин Юденрату був Мордехай Хаїм Румковський, який за свою жорстокість до власного народу мав прізвисько Хаїм Грозний. Юденратом контролювалася їжа, керування школами, лікарнями, розподілом житла. Голови старійшин мали повноваження над економічною, юридичною та адміністративною структурами в зоні гетто. У поліції гетто служило 1 200 осіб. Голови старійшин мали також повноваження створювати нові підприємства, на яких євреї часто працювали за їжу. Здебільшого на цих підприємствах виробляли військову продукцію на потреби німецької армії.

Грошові знаки для зони гетто

Продуктова картка для Лодзинського гетто. Листопад 1941 року
Марка-квитанція на 10 пфенігів, виготовлена поштовим відділенням. 17 квітня 1942 року

Початковий дизайн художника Вінцента Браунера (пол. Wincenty Brauner), учасника довоєнної арт-групи Юнг Їдиш (пол. Jung Jidysz), містив у собі зображення людини, що розриває ланцюги. Але він не був погоджений з німецькою адміністрацією. Автором фінального проекту купюр став лодзинський архітектор Ігнацій Гутман (пол. Ignacy Gutman), якого призначили керівником будівельного департаменту гетто. На його варіанті банкнот була зображені менора, та в різних кутиках купюр Зірка Давида. За відмалювання та переддрукову підготовку відповідав графік Пінкус Шварц (пол. Pinkus Szwarc). 15 травня 1940 року для грошового обігу на території гетто виготовили першу партію купюр (квитанцій нім. Quittung) на лодзинській типографії, розташованій на вулиці Жеромського, 87. Емітентом був банк гетто. 24 червня 1940 року був опублікований указ № 71-72, підписаний Хаїмом Румковським, про заміну всіх грошових знаків на банкноти гетто. Грошові знаки надійшли в обіг 9 липня 1940 року. Серед мешканців гетто купюрам були надані інші назви, як «хаїмки» та «румки» за ім'ям і прізвищем Голови Старійшин Хаїма Румковського. Монети карбувалися у двох місцях зони гетто: на Жегерській та Лагевничеській вулицях. Двічі 10-пфенігову бону виготовляло поштове відділення. На всіх банкнотах і монетах (окрім найдрібнішої монети в 10 пфенігів) стояв надпис: «Квитанція на…». Банкноти Лодзинського гетто були виготовлені часто на низькосортному папері й не містили жодних водяних знаків. Купюри та монети проіснували в обігу до 29 серпня 1944 року, до самої ліквідації гетто. На території гетто в обігу були купюри номіналами: 50 пфенігів, 1, 2, 5, 10, 20, 50 марок; та монети номіналами 10 пфенігів, 5, 10, 20 марок.

Мета введення грошової одиниці

Грошовий обіг на території гетто був створений з декількох причин:

  • 1. фінансова ізоляція мешканців гетто від навколишніх територій. Євреям було заборонено користуватися райхівськими марками та іншою валютою на території гетто. Переховування будь-яких інших грошей каралося стратою.
  • 2. Припинення незаконної торгівлі поміж містом і гетто. За межами гетто ці грошові знаки не мали ніякої цінності.
  • 3. Запровадження грошей-квитанцій було для того, щоб ніхто з євреїв не міг подати на німців до суду, якщо в нього вкрали гроші. Згідно з указом Румковського за відібрані гроші можливе повне відшкодування лише в марках гетто.
  • 4. Введення грошових одиниць для обмеженого обігу суттєво зменшувало кількість утікачів. Таку «валюту» неможливо було обміняти поза зоною гетто.

Банкноти

Надписи: 1. Ліцманштадт 15 травня 1940. 2. Квитанція на…
Надписи на зображеннях: Голова євреїв у Ліцманштадті. Підпис: Мордехай Румковські.
Банкноти лодзинського гетто
Номінал Аверс Реверс Дата Серія
50 пфенігів 15 травня 1940 року Без серії
1 марка 15 травня 1940 року Без серії
1 марка 15 травня 1940 року A
2 марки 15 травня 1940 року Без серії
5 марок 15 травня 1940 року Без серії
10 марок 15 травня 1940 року Без серії
20 марок 15 травня 1940 року Без серії
50 марок 15 травня 1940 року Без серії

Монети

Монети лодзинського гетто
Номінал Зображення Рік Метал Діаметр, мм Вага, г Гурт Тираж
10 пфенігів
1942 Al-Mg 19,1 0,76 гладкий 100 000
10 пфенігів
1942 Al-Mg 21 0,9 гладкий 100.000
5 марок
1943 Al 22,5 1,57 гладкий
5 марок
1943 Al-Mg 22,7 1,03 гладкий 600 000
10 марок 1943 Al 28,3 3,4 гладкий
10 марок
1943 Al-Mg 28,3 3,4 гладкий 100 000
20 марок
1943 Al 33,45 6,98 гладкий 600

Пам'ятні монети Польщі

20 злотих, 2004, Пам'ятна монета з нагоди 60-річчя ліквідації Лодзинського гетто
  • Номінал 20 злотих
  • Серія — 60-та річниця ліквідації Лодзинського гетто
  • Метал — Ag 0.925
  • Діаметр — 38.61 мм
  • Вага — 28.28 г
  • Тираж — 64.000
  • Якість карбування — Proof
  • Рік карбування — 2004
  • Дизайнер монети — Єва Тіц-Карпірська (пол. Ewa Tyc-Karpirska)
2 злотих, 2009, Пам'ятна монета з нагоди 65-ї річниці ліквідації Лодзинського гетто
  • Номінал 2 злотих
  • Серія — 65-та річниця ліквідації Лодзинського гетто
  • Метал — Nordic Gold
  • Дата випуску — 17 серпня 2009 року
  • Діаметр — 27 мм
  • Вага — 8,15 г
  • Тираж — 1.000.000
  • Карбування — Mennica Polska
  • Гурт — Надпис
20 злотих, 2009, Пам'ятна монета з нагоди 65-ї річниці ліквідації Лодзинського гетто
  • Номінал 20 злотих
  • Серія — 65-та річниця ліквідації Лодзинського гетто
  • Метал — Ag 0.925
  • Рік карбування — 2009
  • Діаметр монети — 38.61 мм
  • Вага 28.28 г
  • Тираж — 50.000

Література

  • Janusz Parchimowicz «Katalog monet polskich obiegowych i kolekcjonerskich od 1916».Wydawnictwo Nefryt. Szczecin. 1997. ISBN 839057098X
  • Krause. Standard Catalog of World Coins: 1901—2001 (43th ed.). Krause Publications. 2016. Стор. 1753. ISBN 1440246017, ISBN 978-1440246012.
  • Levi, Primo. «Story of a Coin.» Moments of Reprieve: A Memoir of Auschwitz. Penguin Books. New York (1995).
  • Stahl, Zvi. Jewish Ghettos‘ and Concentration Camps‘ Money (1933—1945). D. Richman Books. London. 1990.
  • Collector Coin. National Bank of Poland. In Memory of Victims of the Lodz Ghetto
  • With A Camera in the Ghetto- Mendel Grossman, published by Schocken Books, New York, USA 1977.
  • The Chronicle of the Lodz Ghetto 1941-44 — Edited by Lucjan Dobroszycki, published by Yale University Press, New Haven and London. 1984
  • The Lodz Ghetto 1940—1944 — Vademecum — Archiwum Panstwowe W Lodz & Bilbo — Lodz 1999

Джерела

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.