Маркос Алонсо Пенья

Маркос Алонсо Пенья (ісп. Marcos Alonso Peña, нар. 1 жовтня 1959, Сантандер) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Маркос Алонсо
Особисті дані
Повне ім'я Маркос Алонсо Пенья
Народження 1 жовтня 1959(1959-10-01)[1][2] (62 роки)
  Сантандер, Іспанія
Зріст 176 см
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Реал Мадрид»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1977–1979 «Расінг» 51 (5)
1979–1982 «Атлетіко» 90 (10)
1982–1987 «Барселона» 124 (28)
1987–1989 «Атлетіко» 29 (2)
1989–1990 «Логроньєс» 8 (1)
1990–1991 «Расінг» 7 (3)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1979 Іспанія U-19 1 (0)
1979 Іспанія U-20 3 (0)
1978 Іспанія U-21 3 (0)
1980–1982 Іспанія U-23 2 (0)
1981–1985 Іспанія 22 (2)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1995–1996 «Райо Вальєкано»
1996–1998 «Расінг»
1998–2000 «Севілья»
2000–2001 «Атлетіко»
2002 «Реал Сарагоса»
2004–2006 «Реал Вальядолід»
2006–2007 «Малага»
2007–2008 «Гранада 74»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Атлетіко» та «Барселону», а також національну збірну Іспанії, у складі якої став срібним призером чемпіонату Європи 1984 року. Після завершення кар'єри футболіста тренував ряд відомих іспанських клубів.

Клубна кар'єра

Народився 1 жовтня 1959 року в місті Сантандер. Вихованець футбольної школи клубу «Реал Мадрид».

У дорослому футболі дебютував 1977 року виступами за «Расінг»[3], в якому провів два сезони, взявши участь у 51 матчі Ла Ліги. З другого сезону 1978/79 став основним гравцем клубу, який зайняв 17 місце та вилетів у Сегунду.

Після цього влітку 1979 року Маркос перейшов у столичне «Атлетіко»[4]. У команді з Мадрида він грав три сезони і був основним гравцем, після чого за 150 мільйонів песет перейшов у «Барселону», ставши найдорожчим трансфером країни. У першому ж сезоні Маркос виграв з командою свій дебютним трофей, ним став Кубок Іспанії, у фіналі якого Алонсо забив вирішальний переможний гол на 90 хвилині у ворота рідного «Реалу» (2:1)[5]. Того ж року нападник виграв з командою ще й Кубок ліги та Суперкубок Іспанії, беручи участь в обох вирішальних матчах.

У сезоні 1984/85 Маркос із каталонцями виграв чемпіонат Іспанії. Проте найбільшим матчем для Маркоса став Фінал Кубка європейських чемпіонів 1986 року, в якому він був одним з чотирьох гравців своєї команди, який не забив післяматчеве пенальті — воротар «Стяуа» Гельмут Дукадам не пропустив жодного голу і допоміг румунському клубу виграти найпрестижніший європейський трофей[6]. Натомість наступного місяця клуб виграв другий для себе і Маркоса Кубок іспанської ліги, який став останнім трофеєм для нападника у каталонському гранді. Всього Маркос відіграв за каталонський клуб п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, взявши участь у 124 матчах Ла Ліги.

Влітку 1987 року Маркос повернувся у «Атлетіко», де наступного року зазнав серйозну травму коліна[7]. Так і не повернувшись на колишній рівень, у сезоні 1989/90 він грав у Ла Лізі за «Логроньєс», а потім прийняв пропозицію свого першого клубу, «Расінга», що виступав наразі у Сегунді Б[8]. Маркос допоміг команді зайняти 1 місце та вийти у Сегунду за результатами сезону 1990/91, після чого завершив ігрову кар'єру[7].

Виступи за збірні

1979 року провів одну гру у складі юнацької збірної Іспанії.

Протягом 1979—1982 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах. Разом з нею був учасником молодіжного чемпіонату світу 1979 року в Японії та Московської олімпіади 1980 року.

25 березня 1981 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі зі збірної Англії[9].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 2 голи. Він був частиною команди, що 21 грудня 1983 року виграла історичний матч проти Мальти (12:1)[10]. Свій єдиний гол забив проти Ісландії у своєму передостанньому матч 12 червня 1985 року у Рейк'явіку[11].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло» проте на поле не виходив.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри Маркос Алонсо залишився у футболі як тренер. Його перші кроки були на посаді помічника тренера Хорхе Д'Алессандро в «Атлетіко» в 1994 році[12].

Розпочав самостійну тренерську кар'єру Маркос 1995 року, очоливши тренерський штаб клубу «Райо Вальєкано». Він привів клуб до першої в історії перемоги над «Реалом» на його полі (2:1), а по завершенню сезону 1996 року став головним тренером «Расінга», з яким працював два роки у Ла Лізі.

Згодом протягом 1998—2000 років очолював тренерський штаб «Севільї». У першому сезоні клуб зумів вибороти право на вихід у Ла Лігу, але там у наступному сезоні клуб зайняв останнє 20 місце, після чого Маркос покинув клуб.

2000 року прийняв пропозицію попрацювати у «Атлетіко», але не зумів повернути команду у Ла Лігу, через що залишив мадридський клуб 2001 року.

У кінці сезону 2001/02 очолив клуб «Реал Сарагоса», якому не зумів допомогти зберегти прописку в елітному дивізіоні. Це був останній клуб з Ла Ліги у кар'єрі Маркоса. В подальшому він працював у Сегунді з клубами «Реал Вальядолід», «Малага» та «Гранада 74», головним тренером якої Маркос Алонсо Пенья був з 2007 по 2008 рік.

Особисте життя

Син футболіста Маркоса Алонсо Імаса і батько футболіста Маркоса Алонсо Мендоси[13][14].

Титули і досягнення
Барселона
Збірна Іспанії

Примітки
  1. Enciclopèdia de l'esport català — Grup Enciclopèdia Catalana, 2012.
  2. FBref
  3. Históricos. Web del Racing de Santander. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 24 квітня 2018.
  4. El Mundo Deportivo, 06/08/1979
  5. 2–1: ¡Que final! [2–1: What a final!]. Mundo Deportivo (Spanish). 5 червня 1983. Процитовано 24 квітня 2014.
  6. Duckadam inspires Steaua. UEFA. 18 квітня 2006. Процитовано 27 вересня 2013.
  7. El Mundo Deportivo, 13/04/1991
  8. Marcos y su volver a empezar [Marcos starting all over]. Mundo Deportivo (Spanish). 13 квітня 1991. Процитовано 20 липня 2017.
  9. El País, 26/03(1981
  10. La Vanguardia, 22/12/1983
  11. Ficha del Islandia-España en Siguealaroja. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 24 квітня 2018.
  12. El Mundo Deportivo, 02/11/1994
  13. Spain unveil provisional party. UEFA. 30 червня 2009. Процитовано 26 квітня 2010.
  14. Bhardwaj, Vaishali (27 березня 2018). From grandfather, to father to son: Chelsea's Marcos Alonso makes football history with Spain debut. London Evening Standard. Процитовано 28 березня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.