Маркіш Перец Давидович

Народився 25 листопада (7 грудня) 1895 в містечку Полонне на Волині. Уже з трьох років почав навчатися в хедері та співав у синагогальному хорі у Чуднів-Волинському, де до нього приходять перший успіх і слава. Згодом його запрошують на гастролі у Бердичів. З часом повертається до Полонного. Працює конторником в ощадно-позичковому товаристві. Звідти його звільнили за те, що влаштував на ночівлю трупу бродячих єврейських артистів. Пише перші вірші.

Маркіш знову залишає Полонне, їде на Південь, відвідує Кишинів, Балту, Одесу. Працює поденником, репетитором, збирачем винограду.

Під час Першої світової війни рядовий царської армії був поранений і Лютневу революцію зустрів у шпиталі. Вперше публікує свої вірші мовою їдиш. У Києві Маркіш знайомиться з єврейськими поетами — Давидом Гофштейном, Левом Квітко, Ошер Шварцманом.

В Катеринославській більшовицькій газеті друкує перший вірш «Бійці». У 1918 пише поему «Волинь», яка разом зі збіркою віршів «Пороги» висунула його в перший ряд єврейських письменників.

Один за одним виходять збірники поезій «Неприкаяний» (1919), «Витівки» (1919).

В Україні йшла громадянська війна. Збірники поета, що виходили в Катеринославі: «Просто так» (1921), «Нічний грабіж» (1922), проникнуті настроями скорботи.

У 1921-1926 живе у Варшаві, Берліні, Парижі, Лондоні, Римі, де багато пише і публікується. Учасник гурту «Халястра».

У 1926 повернувся до СРСР. Входив до керівництва Союзу письменників СРСР: обраний керівником Єврейської секції Спілки письменників і нагороджений Орденом Леніна. Трагічні мотиви прозвучали в поемі «Купа» (1920) про єврейські погроми в Україні. Творить поезію, прозу, драматичні твори, виступає як публіцист, критик, літературознавець. Ще в 1928 році розпочав поему «Спадщина» про фаянсовий завод та картонну фабрику, але твір так і лишився недописаним.

Серед книг довоєнного періоду найвідоміші історично-побутові романи «Повсякчас» (1929), «Сам на сам» (1934), епічна поема «Брати» (1929—1941), збірки віршів «Заклеєні циферблати» (1929), «Земля батьків» (1938), монографія «Міхоелс» (1939). Роман «Крок поколінь» — про героїзм борців Варшавського гетто — опублікував лише в 1968 році. На сценах єврейських і російських театрів ідуть його п'єси: «Земля» (1930), «Не журись» (1931), «Сім'я Овадіс» (1937), «Повстання в гетто» (1930—1946). Незважаючи на те, що Маркіша було нагороджено орденом Леніна і визнано найвидатнішим єврейським письменником, ще на початку 30-х років його звинувачували за прояви національної обмеженості.

У 1940 році написана поема «Єврейські танцівниці». Надрукована в 1942 р. Під час Другої світової війни перебував в діючій армії фронтовим журналістом. Пише поему «Війна».

Перец Маркіш був активним діячем Єврейського антифашистського комітету, редагував збірку «До перемоги» (1944) та літературно-художній альманах «Батьківщина» (1947—1948).

У ніч з 27 на 28 січня 1949 його заарештовано як члена президії Єврейського антифашистського комітету. Засуджено військовим трибуналом на закритому процесі. 12 серпня 1952 розстріляно в Бутирській в'язниці. Через три роки реабілітовано.

Автор книг «Брат», «Війна», «Чортополох», «З століття в століття», «Міхоелс» (монографія).

Співавтор сценарію фільму «Повернення Нейтана Беккера» (1932).

• Перец Маркіш. Вибране: Вірші і поеми / пер. з ідиш.: В. Богуславська. — Київ: Дух і літера, 2002. — 331 с. ISBN 966-7273-23-7

Міцінська Т. П. Перец Давидович Маркіш// Полонному 1000 років: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — Полонне, 1995. С. 107—109. Олексенко З. Наш земляк Перец Маркіш// Новий шлях. — 2015. — 19 листоп. Славетні земляки// Полонне. Минуле і сучасне. — Полонне, 2008. — С.252-255.