Марк Емілій Лепід (претор)

Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus; помер після 213 року до н. е.) — римський полководець і політичний діяч з патриціанського роду Еміліїв, претор 218 і 213 років до н. е., претор-суффект 216 року до н. е. Учасник Другої Пунічної війни.

Марк Емілій Лепід
лат. M. Aemilius M.f.M.n. Lepidus
претор Сицилії
218 до н. е.
претор-суффект
216 до н. е.
претор зі справ іноземців
213 до н. е.
 
Народження: 258 до н. е. або 250 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Смерть: не раніше 213 до н. е.
невідомо
Країна: Стародавній Рим
Рід: Емілії
Батько: Марк Емілій Лепід
Мати: невідомо
Шлюб: невідомо
Діти: Марк Емілій Лепід
 
Військова служба
Звання: претор
Битви: Друга Пунічна війна

Походження

Марк Емілій належав до знатного патриціанського роду Еміліїв, який античні автори відносили до найстаріших сімейств Риму[2]. Одна з вісімнадцяти найстаріших триб отримала свою назву на честь цього роду[3]. Його генеалогію зводили до Піфагора[2], або до царя Нуми Помпілія[4], а одна з версій традиції, що приводиться Плутархом, називає Емілією дочку Енея і Лавінії, яка народила від Марса Ромула — легендарного засновника Риму[5][6]. Представників цього роду відрізняли, якщо вірити Плутарху, «високі моральні якості, в яких вони невпинно вдосконалювалися»[2].

Перший носій когномена Лепід (лат. Lepidus — «красивий») досяг консульства у 285 році до н. е. [7] Марк Емілій був сином консула 232 до н. е. того ж імені та імовірно онуком першого Лепіда[8].

Життєпис

Перша згадка про Марка Емілія в збережених джерелах належить до 218 році до н. е., коли він обіймав посаду претора[9][10]. За жеребком йому випало керувати провінцією Сицилія. У цей час розпочиналася війна з Карфагеном; у командування противника був план раптовим ударом з моря зайняти столицю римської провінції Лілібей, але Лепіда попередив про небезпеку басилевс Сиракуз Гієрон II. Завдяки цьому намісник втримав місто, а потім розбив карфагенян в морській битві[11].

У 217 році до н. е. Марк Емілій висунув свою кандидатуру в консули[12], але пізніше взяв самовідвід на користь Луція Емілія Павла: останній став кандидатом від аристократії супроти «новій людині» Гаю Теренцію Варрону[13][14]. У 216 році, після розгрому римської армії під Каннами, де полягло безліч сенаторів, Лепід, можливо, став претором-суффектом[15]. У цій якості він керував засіданнями сенату[16]. У тому ж році помер його батько, і Марк Емілій організував гладіаторські ігри в пам'ять про нього[17].

У 213 році до н. е. Лепід знову отримав претуру[18]. На цей раз він став лат. praetor peregrinus (претором зі справ іноземців), але йому довелося очолити два легіони й рушити в Луцерію[19]. Німецький дослідник Вільгельм Друман припускав, що цей претор — зовсім інший Марк Емілій Лепід, але Ельмар Клебс (автор статей про Лепідів у енциклопедії Паулі-Віссова) вважав, що мова йде про одну людину[12].

Нащадки

У Марка Емілія був син того ж імені, двічі консул (в 187 і 175 роках до н. е.), цензор і принцепс сенату[8].

Примітки
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Плутарх, Емілій Павло, 2.
  3. Aemilius, 1893, kol. 543.
  4. Плутарх, Нума, 8.
  5. Плутарх, Ромул, 2.
  6. Aemilius, 1893, kol. 544.
  7. Циркин, 2009, с. 226.
  8. Sumner, 1973, р. 66.
  9. Broughton, 1951, p. 238.
  10. Aemilius 19, 1893.
  11. Тіт Лівій, XXI, 49—51.
  12. Aemilius 67, 1893.
  13. Тіт Лівій, XXII, 35.
  14. Родионов, 2005, с. 267.
  15. Broughton, 1951, p. 249.
  16. Тіт Лівій, XXIII, 20.
  17. Тіт Лівій, XXIII, 30.
  18. Broughton, 1951, p. 263.
  19. Тіт Лівій, XXIV, 43—44.

Джерела та література

Джерела

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.