Мармуліївка
Мармулі́ївка — село в Україні, у Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване за 35 км від Володарки в західному напрямку, за 18 км від найближчої залізничної станції Тетіїв (на річці Рось).
село Мармуліївка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Білоцерківський район |
Громада | Володарська селищна громада |
Основні дані | |
Населення | 460 |
Площа | 298,2 км² |
Поштовий індекс | 09341 |
Телефонний код | +380 8-4469 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°30′07″ пн. ш. 29°36′23″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
185 м |
Водойми | Рось, Злодіївка (колишні назви: Червоний Став, Струг) |
Місцева влада | |
Адреса ради | Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мармуліївка, вул. Центральна, 1 |
Карта | |
Мармуліївка | |
Мармуліївка | |
Мапа | |
|
Етимологія
За народною етимологією село отримало назву від Мормили — «давнього дворянського прізвища українського».[1]
За іншою версією, в основі назви села лежить діалектне слово мармул, яке, своєю чергою, походить від давньоверхньонімецького слова marmul, що означає мармур.
Історичний огляд
На території села виявлено:
— поселення ІІ тис. до н. е. (під лінією електропередач на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось);
— поселення VII-VI ст.до н. е. (1,5-1,2 км на схід від околиці колгоспного саду, обмежене пересохлим струмком);
— поселення III-IV ст. н. е. черняхівської культури (на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось, 0,5 км на схід від кар'єру, на околиці колгоспного саду);
— поселення III-IV ст. черняхівської культури (1,5 км на схід від околиці села, біля саду).
Археологічні розкопки на території села свідчать про давність поселення людей. Проте село було засноване на рубежі XVII-XVIII століття.
1864 року Лаврентій Похилевич зазначав:
- «Село лежить при впадінні з лівого боку річки Струг в Рось, навпроти села Кошева, відділеного Россю. Частина села, що лежить вище уздовж річки Струг відстанню в половину версти, називається Капустинці. Жителів обох статей: православних — 983, римських католиків — 59, євреїв — 2. При селищі, над річкою Рось, є стародавнє земляне замковище, що має в окружності 50 сажнів. У ньому залишилися печери або ями, з яких одна в 80 сажнів завдовжки й 7 сажень завширшки. Інші завдовжки по 8 сажнів».[1][2]
За адміністративно-територіальним поділом ХІХ століття село входило до Сквирського повіту. У ХХ столітті відійшло до території Володарського району.
За повідомленням Л.Похилевича «церква Свято-Михайлівська, дерев'яна, стара, 6-го класу, яка має землі 57 десятин; побудована 1734 року колишнім керуючим маєтком Заблодським»[1] (за іншою версією — Забродським)[2]. 1847 року її суттєво перебудували. У радянську добу храм частково зруйнували, зокрема знесли баню.
Галерея
- Вулиця Центральна
- Сільська рада
- Школа
- Будинок культури
- Фельдшерський пункт
- Ставок на річці Злодіївка
- Михайлівська церква (1847 р.)
- Водяний млин
- Пам’ятник на честь воїнів-односельців
- Пам’ятник жертвам Голодомору
Примітки
- Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 171.
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. VI. — Warszawa, 1885. — S. 680.