Марсель Ерран

Марсель Ерран народився 8 жовтня 1897 року в Парижі, Франція. Як актор дебютував у 1917 році з Андре Антуаном на сцені Театру Мобе́ля (фр. Théâtre Maubel) у постановці «Грудей Тиресія» Гійома Аполлінера. Протягом нетривалого часу навчався в класі Жака Копо, після чого у 1918 році був прийнятий до трупи Жоржа і Людмили Пітоєвих[1]. У різних французьких театрах грав ролі у виставах за п'єсами Жуля Ромена, Жана Кокто, Альбера Камю, Оскара Уайльда та інших драматургів.

Як режисер у різних французьких театрах поставив вистави за п'єсами Федеріко Гарсія Лорки, Люсьєна Фабра, Альбера Камю, Андре Жіда, Маріво, Педро Кальдерона де ла Барки та інших драматургів.

З 1932 року разом з Жаном Марша очолював театр «Рідо де Парі» (фр. Rideau de Paris); від 1939 року разом з Жоржем Маршалем був одним з провідних акторів «Театру Матюрен» (фр. Théâtre des Mathurins).

У кіно Марсель Ерран дебютував у 1933 році роллю у фільмі «Опівнічний суд». Бувши театральним актором і режисером, Ерран спочатку неохоче погоджувався зніматися в кіно, але згодом під час війни і в післявоєнному кінематографі створив цілу галерею образів, що запам'ятовуються. Загалом Ерран знявся майже у 30 кінофільмах. Найвідомішою роботою актора в кіно стала роль денді-вбивці Ласенера в драмі Марселя Карне «Діти райка́» (1945). Інші відомі ролі в кіно: Фантомас в однойменному фільму 1947 року, дон Саллюсте де Базан («Рюї Блаз», 1947, екранізація однойменної трагедії Гюго), поліцейський Корентен («Шуани», (1947, екранізація однойменного роману Бальзака).

Марсель Ерран знімався у фільмах Жака де Баронселлі, Жоржа Лакомба, Робера Верне, П'єра Бійона, Марселя Л'Ерб'є та ін. Останньою роботою Марселя Еррана в кіно стала роль короля Людовика XV у пригодницькій комедії Крістіана-Жака «Фанфан-тюльпан» (1952).

Марсель Ерран помер 11 червня 1953 року в Монфор-л'Аморі, Іль-де-Франс, Івлін у Франції, у віці 55 років. Похований у Сюрені, поруч із матір'ю[1].

• Марсель Ерран на сайті uniFrance Films