Мартен Шмідт

Мартен Шмідт (нід. Maarten Schmidt; 28 грудня 1929(19291228)) — нідерландський та американський астроном, який визначив відстані до квазарів.

Мартен Шмідт
Народився 28 грудня 1929(1929-12-28)[1] (92 роки)
Гронінген, Нідерланди
Країна  Нідерланди
Місце проживання Нідерланди
Діяльність астроном, викладач університету
Alma mater Лейденська обсерваторія і Лейденський університет[2]
Науковий керівник Ян Гендрик Оорт[3]
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут
Членство Норвезька академія наук, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Нідерландська королівська академія наук, Леопольдина і Американське астрономічне товариство[4]
Нагороди

Премія Кавлі з астрофізики (2008)

призова лекція Петріd (1993)

премія Гелени Ворнерd (1964)

премія Генрі Норріса Расселаd (1978)

медаль Карла Шварцшильдаd (1968)

медаль Кетрін Брюс (1992)

премія Румфорда (1968)

премія Кавлі

Медаль Джеймса Крейга Вотсона (1991)

Біографічні відомості

Народився в Гронінгені (Нідерланди). Закінчив Гронінгенський університет, вчився разом з Яном Оортом. Упродовж 1949—1959 років — співробітник Лейденської обсерваторії, де у 1956 році отримав ступінь доктора філософії. У 1956—1958 роках стажувався в обсерваторії Маунт-Вілсон. З 1959 року живе в США, працює в Каліфорнійському технологічному інституті (з 1964 року професор, упродовж 1975—1978 років очолював відділ фізики, математики та астрономії), одночасно в 1959—1980 роках працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар (у 1978—1980 роках — директор, з 1980 — співробітник обсерваторії Маунт-Паломар).

Основні наукові роботи присвячені квазарам. 1963 року досліджуючи спектри зореподібних оптичних об'єктів, що є джерелами сильного радіовипромінювання, ототожнив широкі емісійні лінії в спектрі джерела 3C 273, котрі раніше не піддавалися тлумаченню, з лініями бальмерівської серії водню і з лінією іонізованого магнію, сильно зсунутими в червоний бік. Це відкриття поклало початок вивченню нової групи об'єктів, названих квазарами. 1964 року Шмідт описав їхні оптичні властивості, вивчив спектри й визначив червоні зсуви багатьох із них; спільно з Дж. Л. Грінстейном розглянув можливу природу квазарів і розробив модель, засновану на гіпотезі про їх космологічну природу. Інші роботи присвячені спіральній структурі, розподілу речовини в Галактиці, впливу процесів утворення зір на еволюцію зоряних систем.

Іноземний член Національної АН США.

Премія Гелени Ворнер Американського астрономічного товариства (1964), премія Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1968), Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1980), медаль Кетрін Брюс (1992). Лауреат премії Кавлі (2008) в галузі астрофізики.

Астероїд 10430 Martschmidt названий на його честь.

Примітки

  1. SNAC — 2010.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. NNDB — 2002.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.