Мартинюк Влас Захарович

Мартинюк Влас Захарович (22 лютого 1896, м. Берестя, Білорусь 1980, Львів) — професор, завідувач кафедри загальної гігієни (1946-70), декан лікувального факультету (19501955), проректор з навчальної роботи (19551965).

Мартинюк Влас Захарович
Народився 22 лютого 1896(1896-02-22)
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 1980
Діяльність педагог
Alma mater Харківський національний медичний університет
Науковий ступінь доктор медичних наук

Біографія

Народився 22 лютого 1896 у місті Бересті, Білорусь. Закінчив медичний факультет Харківського медичного інституту (1924).

Працював: санітарний лікар, завідувач райздороввідділу м. Куп'янська (19251926); інспектор санепідемстанції м. Харкова (19261929); завідувач секції гігієнічних досліджень Харківського НДІ громадських споруд (19291932); завідувач відділу гігієни житла і громадських споруд Харківського НДІ комунальної гігієни (19321941), за сумісництвом асистент (19321938), доцент (19381941) кафедри комунальної гігієни Харківського інституту удосконалення лікарів; керівник санітарної інспекції міста Залізноводська (19411942) та міста Єсентуки (19421943); державний санітарний інспектор МОЗ України (1943-46), за сумісництвом доцент кафедри загальної і комунальної гігієни Київського інституту удосконалення лікарів (19441946); завідувач (19461970), професор (19701980) кафедри загальної гігієни, декан лікувального факультету (19501955), проректор з навчальної роботи (19551965) Львівського медичного інституту.

Кандидат медичних наук (1935), доцент (1940), доктор медичних наук (1947), професор (1948). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1966).

Напрями наукових досліджень: гігієна помешкання, населених місць та природного середовища; санітарно-гігієнічна експертиза будівельних матеріалів, вологості, шумового режиму, експлуатаційних характеристик житлових конструкцій; боротьба з житловим грибком; гігієнічні аспекти хронічної інтоксикації оксидом вуглецю населення міст; токсикологічні дослідження гербіцидів і пестицидів та проблеми захисту населення від їхньої дії.

Творчий доробок

Автор близько 120 наукових і навчально-методичних праць, серед них 4 монографії, підручник.

Підготував 24 кандидатів, 7 докторів наук.

  • Методика санитарно-гигиенических исследований в жилищах (монографія). Київ, 1935;
  • Влажностн ый режим жилых зданий в зависимости от гигроскопичности строительных материалов (докт. дис.). Київ, 1946;
  • Хронические оксиуглеродные интоксикации (монографія). Львів, ЛГМИ, 1957 (співавт.); Гігієна (підручник). Київ, 1963 (співавт.);
  • Інтоксикація окисом вуглецю та шляхи її послаблення (монографія). Київ, Здоров'я, 1971 (співавт.);
  • Применение метода прижизненной окраски тканей для выявления действия малых доз химических веществ. Гигиена Санитария 1971, № 2 (співавт.);
  • Гигиена планирования и оборудования жилища (монографія). Київ, Здоров'я, 1978 (співавт.).

Джерела

  • Шапиро ИЯ. Очерки по истории Львовского медицинского института. Львов, ЛГМИ, 1959: 160—163;
  • Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. Львів, ЛДМІ, 1966: 79-83; Учені вузів Української РСР. Київ, КДУ, 1968: 279—280 [фото];
  • Львівський державний медичний інститут. Львів, Словник, 1994: 29, 52, 99-102; Архів ЛНМУ, спр. 34143.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.