Мартин Леополіта
Мартин Леополіта, також Мартин зі Львова, (лат. Martinus Leopolita, Leopolitanus, пол. Marcin ze Lwowa, лит. Martynas Lvovietis) (* близько 1530, Львів — † близько 1589, Львів) — композитор епохи Ренесансу.
| Мартин Леополіта | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1537 |
| Місце народження | Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Королівство Польське |
| Дата смерті | 1584 |
| Місце смерті | Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Професії | композитор |
| Освіта | Ягеллонський університет |
Біографія
Навчався в Себастіана (Роксолануса) з Фельштину. З 1560 до 1564 — придворний музикант короля Сигізмунда II Августа до обов'язків якого входила також і праця в славнозвісній вавельській Капелі рорантистів. Перший біограф композитора Шимон Старовольскі стверджував, що окрім своїх обов'язків при капелі, Леополіта вивчав поетику в Ягелльонському університеті[1]. Після 1564 повернувся до Львова.
Мартин Леополіта вважається одним з найяскравіших представників польської ренесансної музики. У його творчості синтезувалися традиції закладені його вчителем Себастіаном з Фельштину та здобутки нідерландської поліфонічної школи, італійської та французької музики[2]. Без сумніву його музика, як і творчість його вчителя — Себастіана з Фельштину, впливала на становлення української багатоголосної церковної музики.
З досить великої творчої спадщини композитора збереглась лише п'ятиголосна (в Agnus Dei — 6-ти голосна) «Великодня меса» («Missa Paschalis») та чотири п'ятиголосні мотети («Cibavit eos», «Mihi autem», «Resurgente Christo», «Spiritus Domini»).