Мартин Сергій Васильович

Сергі́й Васи́льович Марти́н (21 травня 1991(19910521), м. Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР — 17 червня 2014, сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України.

Мартин Сергій Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 травня 1991(1991-05-21)
Ужгород
Смерть 17 червня 2014(2014-06-17) (23 роки)
Металіст, Луганська область
(загиблий у бою)
Поховання Ужгород
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Гірська піхота
Формування
 15 ОГПБ 128-ї ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Сергій Мартин народився 1991 року в Ужгороді. батько працював робітником на заводі «Електродвигун», мати — продавцем. Закінчив ужгородську загальноосвітню школу № 6 ім. В. Гренджі-Донського, а у 2011 році — Карпатський університет ім. Августина Волошина. Сергій хотів працювати у правоохоронних органах, і коли його призвали на військову службу, 18 січня 2012 підписав контракт. З дитинства любив техніку, тож і військову спеціальність обрав відповідну — механік-водій БМП. Після підготовки в Навчальному центрі «Десна» служив в Ужгороді. У лютому 2014 року одружився.

Солдат, механік-водій гірсько-піхотного відділення гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року підрозділ Сергія був направлений на Чернігівщину для підсилення охорони кордону, а 21 травня — на Луганщину, де чергував на блок-постах, здійснював патрулювання колон військовиків, котрі були задіяні в антитерористичній операції.

Обставини загибелі

17 червня 2014 року військова колона сил АТО, що рухалась польовими дорогами на ротацію до блокпосту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберних кулеметів поблизу селища Металіст під Луганськом. В бою загинув ужгородець молодший сержант Олександр Попадинець, і механік-водій солдат Михайло Куля. За наказом командира 11 бійців на трьох бронемашинах вирушили на допомогу. Під'їхавши до місця бою, вони побачили підбиту техніку біля лісопосадки. Отримавши команду повертатися, механік-водій Сергій Мартин різко розвернув машину, і в цю мить у бік вдарив снаряд, що вилетів з заростей. Сергій спробував завести підбиту БМП, але ще один кумулятивний снаряд практично впитул ударив в лоб і, пробивши броню, буквально розірвав навпіл механіка-водія. Машину відкинуло в лісопосадку, гармату заклинило, але бійці продовжували відстрілюватись, поки не закінчилися набої. Вони були захоплені у заручники терористами[1][2][3].

Того дня у боях біля Металіста загинули також 9 десантників 80-ї бригади та 4 бійців батальйону «Айдар», в заручники було захоплено добровольця «Айдару» Надію Савченко[4].

21 червня в Ужгороді провели в останню путь Сергія Мартина та Олександра Попадинця, їх поховали на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія»[5].

Залишилися батьки Василь та Олена, брат Василь і вагітна дружина Юлія.

Нагороди та звання
  • 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
  • 19 вересня 2014 року присвоєне звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно)[7].

Вшанування пам'яті
  • В рамках декомунізації розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 18 березня 2016 року вулицю Паризької Комуни в м. Ужгороді перейменовано на вулицю Сергія Мартина[8].
  • У травні 2016 року в Ужгороді на фасаді ЗОШ № 6 ім. Гренджі-Донського встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Сергія Мартина[9].
  • 28 червня 2016 року в Ужгороді на площі ім. майора В. Постолакі встановлено Меморіальний знак. На стелі викарбувані імена 18 загиблих земляків, серед яких і Сергій Мартин[10].

Див. також

Бої під Металістом

Примітки
  1. Інформація про нових загиблих закарпатців на Сході отримала додаткові та офіційні підтвердження // «Мукачево.net», 18 червня 2014
  2. Під луганським містечком загинуло троє закарпатців // «Високий замок», 19 червня 2014. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
  3. «Переговорщик» Володимир Рубан: «Намагаюся переконати бойовиків, що люди — не товар» // Uzhgorod.in, 2 серпня 2014
  4. Минулої ночі біля с. Щастя загинуло 11 солдатів 128 ГПБ, яка у мирний час дислокується в Мукачеві // «Мукачево.net», 18 червня 2014
  5. День сліз: Ужгород попрощався із синами // Uzhgorod.in, 21 червня 2014
  6. Указ Президента України від 26 липня 2014 року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Ужгородським військовим, які загинули на Сході, присвоїли почесні звання // «Час Закарпаття», 20 вересня 2014
  8. Декомунізація вулиць по-ужгородськи: у кого перейменували? // Zaholovok.com.ua, 30 березня 2016
  9. В Ужгороді встановили меморіальні дошки трьом загиблим учасникам АТО // «Громадське радіо», 6 травня 2016
  10. В Ужгороді відкрили меморіал загиблим воїнам АТО // Zakarpattya.net, 28 червня 2016[недоступне посилання з червня 2019]

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.