Мартін ван Бюрен

Ма́ртін ван Бю́рен (англ. Martin Van Buren, 5 грудня 1782 24 липня 1862) — восьмий президент Сполучених Штатів Америки з 1837 по 1841 р.

Мартін ван Бюрен
англ. Martin Van Buren[1]
Мартін ван Бюрен
8-й Президент США
4 березня 1837  4 березня 1841
Попередник Ендрю Джексон
Наступник Вільям Генрі Гаррісон
8-й Віцепрезидент США
4 березня 1833  4 березня 1837
Президент Ендрю Джексон
Попередник Джон К. Келхоун
Наступник Річард Ментор Джонсон
10Державний секретар США
28 березня 1829  23 травня 1831
Попередник Генрі Клей
Наступник Едвард Лівінгстон
Народився 5 грудня 1782(1782-12-05)
Кіндерхук, штат Нью-Йорк
Помер 24 липня 1862(1862-07-24) (79 років)
Кіндерхук, штат Нью-Йорк
Похований
Kinderhook Cemeteryd : 
Відомий як політик, адвокат, дипломат, рабовласник, державний діяч, письменник
Країна США[1]
Національність Голландець
Освіта Justo Sierrad
Політична партія Демократична партія США, Демократично-республіканська, Партія Вільної Землі
Батько Abraham Van Burend
Мати Maria Hoesd[2]
У шлюбі з Ханна Хоез Ван Бюрен (1807-1819)
Діти Abraham Van Burend, John Van Burend, Martin Van Burend[2], Winfield Scott Van Burend[2] і Smith Thompson Van Burend[2]
Професія юрист
Релігія Голландська Реформістська Церква
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Початок кар'єри

Народився 1782 р. в штаті Нью-Йорк у бідному сімействі вихідців з Голландії. Ван Бюрен був єдиним президентом США, чиєю рідною мовою була не англійська (у цьому випадку нідерландська). Крім того, Ван Бюрен був першим президентом, що народився у незалежних Штатах (а не в англійських колоніях).

Демократична партія США в 1821 р. направила його як сенатора в Конгрес США. Тут Ван Бюрен виступав проти системи високих мит, висловився за продаж чи передачу загальнодержавних земель відповідним штатам. У 1828 р. він висловлювався на підтримку генерала Джексона, внаслідок чого той, відразу ж після приходу на посаду президента, призначив Ван Бюрена державним секретарем США, а через два роки, для припинення непорозумінь, які з'явились у кабінеті, послав його як посланника в Лондон. Сенат, проте, невдовзі зажадав його повернення, й у 1832 р. демократична партія виставила його кандидатом в віцепрезиденти при Джексоні, який балотувався на другий термін. Після перемоги Джексона під час виборів Ван Бюрен став віцепрезидентом США (1833—1837).

Президентство

У 1836 р. Ван Бюрен був обраний наступником Джексона; суперниками його були Вебстер, Клей і Гаррісон. Вступив на посаду президента у березні 1837. Передусім наміром Ван Бюрена було покласти край фінансовим ускладненням, які в останні роки управління Джексона досягли свого апогею. Для цього він запропонував остаточно відокремити фінанси держави від банків й влаштувати державну скарбницю у Вашингтоні та її відділи у провінційних містах. Проєкт цей, проте, було рішуче відкинуто, популярність Ван Бюрена знизилася.

Поразка під час виборів і невдалі спроби повернути президентство

На президентських виборах 1840 р. перемогу здобув представник вігів генерал Гаррісон. Кандидатура Ван Бюрена в 1844 р. також не мала успіху; президентом був обраний віг Джеймс Нокс Полк. Причиною цього була частково недовіра до нього з боку рабовласницьких штатів, оскільки вже у 1841 р. Ван Бюрен рішуче висловився категорично проти приєднання Техасу без згоди Мексики. Новоутворена в 1846 р. партія Вільної землі, противників рабства, вибрала в 1848 р. своїм кандидатом у президенти Ван Бюрена. Проте після мексиканської війни гучна слава генерала Тейлора залучила на його бік маси всіх політичних напрямів, і Ван Бюрен знову залишився при меншості голосів. З того часу Ван Бюрен відійшов від справ та провів решту життя у своєму маєтку, де й помер в 1862 року від бронхіальної астми. Його єдина велика літературна праця: «Inquiry into the origin and course of political parties in the United States» (1867, посм.).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.