Маріо Мельхіот

Маріо Мельхіот (нід. Mario Melchiot, [ˈmaːrijoː ˈmɛlxijɔt], нар. 4 листопада 1976, Амстердам) — нідерландський футболіст, що грав на позиції захисника.

Маріо Мельхіот
Маріо Мельхіот
Особисті дані
Повне ім'я Маріо Дено Патрік Мельхіот[1]
Народження 4 листопада 1976(1976-11-04) (45 років)
  Амстердам, Нідерланди
Зріст 188 см
Вага 74 кг
Громадянство  Нідерланди
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1990–1996 «Аякс»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1996–1999 «Аякс» 73 (1)
1999–2004 «Челсі» 130 (4)
2004–2006 «Бірмінгем Сіті» 56 (2)
2006–2007 «Ренн» 30 (2)
2007–2010 «Віган Атлетік» 97 (0)
2010–2011 «Умм-Салаль» 20 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1998 Нідерланди U-21  ? (?)
2000–2008 Нідерланди 22 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за «Аякс» та «Челсі», а також національну збірну Нідерландів.

Клубна кар'єра

Народився 4 листопада 1976 року в місті Амстердам. Вихованець футбольної школи клубу «Аякс». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1996 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 73 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Нідерландів в 1998 році та ставав володарем Кубка Нідерландів в 1998 та 1999 роках.

Влітку 1999 року за правилом Босмана перейшов в англійський «Челсі»[2]. Більшість свого першого сезону в клубі Маріо не грав за першу команду через травми. Однак 22 квітня 2000 року, після травми Альберта Феррера, Мельхіот, нарешті, дебютував за «пенсіонерів» у матчі проти «Міддлсбро» (1:1). Через місяць він зіграв у фіналі Кубка Англії проти «Астон Вілли», де він допоміг «Челсі» виграти матч і здобув черговий трофей в своїй кар'єрі. У серпні 2000 року виграв з командою і Суперкубок Англії, провівши на полі увесь матч і забивши один з голів у ворота «Манчестер Юнайтед»[3], а з приходом у вересні нового тренера Клаудіо Раньєрі, Мельхіот на кілька сезонів став основним правим захисником клубу[4], поки 2003 року лондонці не придбали Глена Джонсона, після чого голландець знову став резервним гравцем і інколи став виходити в центрі захисту. Втім і там гравець втратив можливість виступати, коли 2004 року був придбаний португальський захисник Паулу Феррейра, який остаточно закрив Мельхіоту шлях до першої команди.

В результаті у липні 2004 року Мельхіот підписав трирічний контракт з клубом «Бірмінгем Сіті»[5]. Маріо дебютував за «синіх» у матчі проти «Портсмута», який завершився з рахунком 1:1[6]. У наступному сезоні 2005/06 «Бірмінгем» вилетів з Прем'єр-ліги. Мельхіот зіграв свій останній матч за «Бірмінгем Сіті» 7 травня 2006 проти «Болтон Вондерерз» (0:1).

У серпні 2006 Мельхіот приєднався до клубу французької Ліги 1 «Ренн», підписавши з нею однорічний контракт. Маріо дебютував у новій команді в матчі проти «Монако», який завершився з рахунком 1-1. З тих пір він закріпився в основному складі «Ренна». Він забив свій перший гол за команду в матчі 1/16 фіналу Кубка французької ліги проти команди «Лібурн» з другого французького дивізіону. Мельхіот заслужив довіру команди, коли забив свій перший гол в чемпіонаті Франції в принциповому дербі проти «Нанта». Влітку 2007 контракт Маріо з «Ренном» закінчився і він покинув клуб.

15 червня 2007 року Мельхіот перейшов в англійський «Віган Атлетік» на правах вільного агента[7]. А вже 24 липня він отримав звання капітана команди у зв'язку з відходом з клубу його співвітчизника Ар'яна де Зеува[8]. У новій команді провів три сезони, зігравши понад сто матчів за клуб в усіх турнірах. Крім цього Мельхіот увійшов в історію клубу як перший гравець в історії клубу, що зіграв на великому міжнародному турнірі, яким стало Євро-2008.

У червні 2010 року Мелхіот відмовився від нового контракту з «Віганом» та на правах вільного агента приєднався до катарського «Умм-Салаля»[9], де виступав під керівництвом співвітчизника Генка тен Кате. Наприкінці сезону 2010/11 Мельхіот завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірні

1998 року залучався до складу молодіжної збірної Нідерландів.

11 жовтня 2000 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2002 року, в якому Нідерланди програли 0:2 збірній Португалії. Був включений в заявку Нідерландів на чемпіонат Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, де провів один матч проти збірної Румунії, а збірна вилетіла у чвертьфіналі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі[10].

Титули і досягнення
«Аякс»: 1997–98
«Аякс»: 1997–98, 1998–99
«Челсі»: 1999–00
«Челсі»: 2000

Примітки
  1. Melchiot: Mario Deno Patrik Melchiot: Player. BDFutbol. Процитовано 3 травня 2018.
  2. CHELSEA WIN THE BATTLE OF THE BLUES; Rangers pipped in race for super Mario.. The Mirror. 14 червня 1999. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 3 September 2010.
  3. Keane sees red as Chelsea triumph. BBC Sport. 13 серпня 2000. Процитовано 1 вересня 2010.
  4. Daley, Kieran (21 лютого 2001). Sheringham will seek two-year United deal. The Independent (London). Процитовано 1 October 2010.
  5. Melchiot joins Birmingham. (англ.). news.bbc.co.uk. Процитовано 8.1.2014.
  6. Portsmouth 1-1 Birmingham. (англ.). "news.bbc.co.uk". Процитовано 8.1.2014.
  7. Wigan capture defender Melchiot. BBC Sport. 15 червня 2007. Процитовано 15 червня 2007.
  8. Captain Mario. Wigan Athletic FC. 24 липня 2007. Архів оригіналу за 4 November 2008. Процитовано 25 липня 2007.
  9. Mario Melchiot quits Wigan and signs for Qatar club Umm Salal. Daily Mail (London). 9 June 2010. Процитовано 1 October 2010.
  10. Interlands, doelpunten Mario Melchiot in het Nederlands Elftal. (нід.). "voetbalstats.nl". Процитовано 8.1.2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.