Альберт Феррер

Народився 6 червня 1970 року в місті Барселона, футболу навчався в академії однойменного клубу. Кілька років Альберт грав за другу команду «Барселони», а 1990 року, був відданий в оренду клубу Прімери «Тенерифе», де він зіграв 17 матчів, більшість з яких — в основі.

Альберт Феррер (другий ліворуч) разом з партнерами по «Барселоні». 1992 рік.

Влітку 1990 року Феррер повернувся з оренди і став основним правим захисником основної команди і залишався ним протягом восьми сезонів. За цей час Альберт виграв низку титулів, включаючи 5 чемпіонських, 2 Кубків, 4 Суперкубка і Лігу Чемпіонів, Кубок Кубків і два Суперкубки УЄФА.

Пішов з «Барселони» Феррер з настанням «голландської епохи» і приходом Луї ван Гала. Разом з ним клуб покинули багато інших значущих гравців, включаючи Гільєрмо Амора[1]. Альберт перейшов у англійський «Челсі». Сума трансферу склала 2,2 млн фунтів стерлінгів. Іспанець швидко став гравцем основи клубу зі «Стемфорд Брідж» і в першому ж сезоні допоміг «Челсі» виграти Суперкубок УЄФА 1998 року, а в наступному сезоні — виграти Кубок та Суперкубок Англії.

У наступних сезонах роль Феррера в «Челсі» зменшувалася. З кожним роком іспанець проводив на полі все менше часу — заважали травми[2] і конкуренція з боку більш молодих захисників клубу. 2003 року контракт Феррера з «Челсі» закінчився і гравець прийняв рішення завершити кар'єру. Уболівальниками «аристократів» Феррер був визнаний найкращим правим захисником в історії клубу[3].

Феррер грав за збірні Іспанії різних віків. У складі олімпійської збірної він переміг на домашній для іспанців Олімпіаді в Барселоні.

4 вересня 1991 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії у грі з Уругваєм.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, чемпіонату світу 1998 року у Франції. Також Альберт повинен був взяти участь у двох чемпіонатах Європи — 1996 і 2000 року — але пропустив обидва через травми[4].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 35 матчів.

Після завершення кар'єри Феррер працював коментатором на великих іспанських телеканалах La Sexta, Antena 3 і Canal+ Liga, а також на радіостанції Onda Cero.

У жовтні 2010 року Феррер очолив нідерландський «Вітесс». До нього у штаб увійшов співвітчизник Альберт Капеллас (колишній молодіжний тренер «Барселони») і колишній голландський воротар Стенлі Мензо, який залишив свій пост головного тренера «Камбюра» для того, щоб приєднатися до іспанців[5]. Під керівництвом Феррера команда стала 15-й і зуміла зберегти місце в Ередивізі, але по завершенні сезону іспанця змінив Джон ван ден Бром[6].

17 лютого 2014 року Феррера призначили тренером клубу іспанської Сегунди «Кордови»[7], який зайняв з командою лише 7 місце, що дозволило команді взяти участь у плей-оф за право підвищитись у класі. Перемігши у фіналі «Лас-Пальмас», Феррер вивів «Кордову» до Ла Ліги вперше за 42 роки[8]. Але у вищому дивізіоні Альберт зумів набрати з командою лише 4 очки у 8 матчах, через що 20 жовтня 2014 року був звільнений[9].

20 червня наступного року він був названий головним тренером «Мальорки», підписавши контракт на один рік[10]. Після трьох перемог у 15 матчах він був звільнений 30 листопада 2015 року[11].