Маріо Чеккі Горі

Маріо Чеккі Горі (італ. Mario Cecchi Gori, 21 березня 1920, Брешіа, Італія — 5 листопада 1993, Рим, Італія) — італійський кінопродюсер і бізнесмен. Засновник кінокомпанії Cecchi Gori Group. З 1990 по 1993 рік власник і президент футбольного клубу «Фіорентина».

Маріо Чеккі Горі
Дата народження 21 березня 1920(1920-03-21)[1][2][…]
Місце народження Брешія, Ломбардія, Королівство Італія
Дата смерті 5 листопада 1993(1993-11-05)[1][2][…] (73 роки)
Місце смерті Рим, Італія[1]
Поховання
Cimitero delle Porte Santed : 
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Професія кінопродюсер, підприємець, бізнесмен, торговець, сценарист
IMDb ID 0147601
 Маріо Чеккі Горі у Вікісховищі

Біографія
Могила Маріо Чеккі Горі і його дружини Валерії

Народився в 1920 році в місті Брешія в Ломбардії на півночі Італії. Навчався на факультеті Флорентійського університету. У 1948 році переїхав жити в Рим.

Кар'єра кінопродюсера

Кар'єру кінопродюсера почав в 1950-х роках, фінансуючи роботи режисерів — основоположників жанру італійської комедії: Діно Різі (у фільмах «Актор», «Обгін», «Чудовиська», «Тигр»); Маріо Монічеллі («Армія Бранкалеоне» «Бранкалеоне у хрестових походах»); Етторе Сколи («Дозвольте поговорити про жінок»); Луїджі Дзампи («Загальний протест») Лучано Сальче («Досить витріщатися»).

Також співпрацював з відомими режисерами, такими як Стено (комедії «Тото на Місяці» і «Шахраї»), Даміано Даміані (трилери «Слідство закінчено, забудьте», «Чому вбивають суддів?», «Людина на колінах»)

У 1970-1980-х роках був продюсером популярних кінокомедій з участю Адріано Челентано: «Блеф», «Сінг-сінг», режисера Серджо Корбуччі; «Оксамитові ручки», «Приборкання норовистого», «Шалено закоханий», «Гранд-готель „Ексельсіор“», «Буркун», режисерського дуету Кастеллано і Піполо; «Бінго-Бонго» (реж. Паскуале Феста Кампаніле), «Він гірше за мене» (реж. Енріко Олдоїні).

З 1980 року Чеккі Горі починає постійно працювати в парі зі своїми сином Вітторіо Чеккі Горі, який пішов по стопах батька і також став успішним кінопродюсером.

Однією з останніх робіт Маріо Чеккі Горі став фільм «Поштар», британського режисера Майкла Редфорда, що вийшов на екрани в 1994 році, вже після смерті продюсера. За цю картину Чеккі Горі був посмертно номінований на «Оскар» за найкращий фільм року та удостоєний премії BAFTA (за найкращий неангломовний фільм)[3][4].

Помер 5 листопада 1993 року в Римі, на 74-му році життя від серцевого нападу[5]. Покоїться в одній могилі зі своєю дружиною Валерією (померла в 2002 році[6]) на монументальному кладовищі Порте-Санте, розташованому в укріпленому бастіоні монастирського комплексу Сан-Мініато аль-Монте у Флоренції.

Президент «Фіорентини»

У 1990 році сім'я Чеккі Горі придбала флорентійський футбольний клуб «Фіорентіна», Маріо Чеккі Горі обійняв посаду президента клубу і керував ним до своєї смерті в 1993 році.

Його син Вітторіо успадкував президентство «Фіорентиною». В пам'ять про батька він заснував «Меморіал імені Маріо Чеккі Горі» (Memorial Mario Cecchi Gori) — футбольний турнір за участю «Фіорентини» і двох інших італійських або іноземних футбольних клубів, що проводився щорічно в влітку з 1994 по 2000 рік на стадіоні «Артеміо Франкі».

Нагороди та номінації
Премія «Оскар»[3]
  • 1996 — Найкращий фільм року — «Листоноша» (номінація (посмертно), разом із Вітторіо Чеккі Горі і Гаетано Даніелем)
Премія BAFTA[4]
  • 1996 — Кращий неангломовний фільм — «Поштар» (нагорода (посмертно), спільно з Вітторіо Чекки Горі, Гаетано Даніелем і Майклом Рэдфордом)
«Премія Давід ді Донателло»'[7]
  • 1964 — Targa d'oro (нагорода)
  • 1967 — Кращий продюсер — « Тигр» («'нагорода»')
  • 1971 — David Speciale («'нагорода»')
  • 1972 — Кращий фільм — «Така незвичайна любов» («'нагорода»')
  • 1980 — Кращий продюсер — «Оксамитові ручки» («'нагорода»')
  • 1990 — Кращий продюсер — " Турне " (італ.) («'нагорода»', спільно з Вітторіо Чекки Горі і Джанні Мінервіні)
  • 1990 — найкращий продюсер «Голос Місяця» номінація, спільно з Вітторіо Чеккі Горі).
  • 1991 — — найкращий продюсер — «Середземне море» номінація, спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Джанні Мінервіні)
  • 1991 — David alla carriera (нагорода)
«Премія Європейської кіноакадемії»
  • 1994 — Найкращий європейський фільм — «Ламерика» (нагорода (посмертно), спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Джанні Амеліо)[8]
«Премія Гільдії продюсерів США»
  • 1996 — Найкращий продюсер кінофільму — «Поштар» (номінація (посмертно), спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Гаетано Даніелем)[9]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #101643331X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. Oscars.org. the 68th Academy Awards / 1996
  4. BAFTA Awards Search: Mario Cecchi Gori
  5. Variety.com. Mario Cecchi Gori. November 7, 1993
  6. Archiviostorico.gazzetta.it. Addio, signora Fiorentina
  7. David di Donatello: Mario Cecchi Gori
  8. European Film Awards: 1994 Nominations, European Film Awards: 1994 Winners
  9. IMDb: Mario Cecchi Gori Awards

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.