Приборкання норовистого

Фільм є четвертою співпрацею Адріано Челентано з творчим дуетом італійських сценаристів-комедіографів Кастеллано і Піполо (Франко Кастеллано і Джузеппе Мочча), яка почалася з виходу у 1978 році фільму «Дядько Адольф на прізвисько Фюрер», де він зіграв головні ролі. У 1981 році з'явилася не менш успішна комедія — «Шалено закоханий», з тим же зірковим дуетом Челентано й Орнелли Муті, що зібрала у прокаті 21 мільярд лір. Сюжет фільму аналогічний відомій американській стрічці «Римські канікули» (1953) Вільяма Вайлера.[1] Челентано зіграв водія автобуса, який закохався в принцесу у виконанні Муті.[1]

Дія фільму відбувається в італійському селі Ровіньяно (назва вигадана), недалеко від міста Вогера.

Сорокарічний фермер Елія (Адріано Челентано), переконаний холостяк і грубіян, відрізняється принципово неприязним відношенням до панночок. Однак це ніяк не заважає йому щиро любити все живе: Елія спілкується з тваринами, влаштовує полювання на мисливців, дуже нервує, коли телиться одна з його корів.

Одного разу в дощову ніч йому доводиться проти волі поселити у себе вдома молоду красуню Лізу Сільвестрі (Орнелла Муті) — її авто зламалося, коли вона проїздила селищем, де живе Елія. Складний характер фермера дивним чином привертає витончену і розпещену городянку Лізу, яка заінтригована відлюдним господарем будинку, починає боротьбу з комплексами і страхами запеклого буркотуна. Вона навіть вступає в поєдинок зі своєю подругою за володіння Елія. Спочатку Елія ніяк не реагує на неї. Але пройшовши через багато випробувань, Лізі вдається нарешті приборкати Елію. Усе закінчується хепі-ендом — Елія закохується в Лізу і вони одружуються.

• Гурт «Clown» — «La pigiatura» (Дж. Мауро, Детто Маріано) — співають: Патріція Таппареллі і Маріано Перрелла;
• Гурт «Clown» — «Step on Dynamite» (Логан, Детто Маріано);
• Адріано Челентано — «Innamorata, incavolata a vita» (Тото Кутуньйо, Кастеллано і Піполо, Крістіано Мінеллоно).

• Творці картини комедіографи Кастеллано і Піполо писали сценарій спеціально для Челентано.[4]
• Ім'я головного героя Елія відповідає імені біблійного пророка Іллі, сенс діянь якого перегукується з багатьма епізодами у фільмі. Так, наприклад, сцена, в якій Елія розмовляє з воронами, відповідає біблійній легенді про те, як пророк нагодував ворон.[5]
• Назва картини перегукується з відомою комедією Вільяма Шекспіра «Приборкання норовливої», у якій норовливу й примхливу героїню картає чоловік.[5]
• На початку фільму герой Челентано одягненний у форму професійної бейсбольної команди «Нью-Йорк Янкіз».
• Фінальна пісня «Innamorata, Incavolata Vita», у виконанні Адріано Челентано, посідала 18 позицію в італійських чартах найкращих синглів протягом 16 тижнів, у 1980 році студія «Clan Celentano» випустила платівку з нею.[6]
• Саундтрек до фільму «La pigiatura», що звучить в середині фільму, є кавер-версією відомої пісні гурту «Boney M.» — «Brown girl in the ring».
• Американська акторка і співачка Едіт Пітерс (зіграла економку Мамі) говорила голосом італійської акторки Флори Кароселло.
• Під час зйомок фільму у Орнелли Муті був роман з Адріано Челентано.[7] В інтерв'ю російському телеканалу ТВЦ у 2011 році Муті підтвердила, що у неї був роман з Челентано словами: «У акторів це нормально — любов на час фільму...».[8]
• Одна з найбільш пам'ятних сцен фільму — виробництво вина, під час якого Челентано виконав танець в чані з виноградом. Цей епізод максимально достовірно відображає місцеві традиції виробництва вина, фільм знімали в італійському містечку Вогера, що славиться в Італії і далеко за її межами своїми виноробними традиціями. Виноград у цій місцевості до сих пір збирають вручну, виходячи на роботу у виноградники «всім гуртом». Потім виноград тиснуть на вино ногами, місцеві виноградарі не визнають сучасних винаходів, таким чином технологія виробництва вина залишається незмінною близько тисячі років.[9]

• Сцена на автозаправці знята на перехресті автострад поблизу міста Арлуно. Автозаправка існує до сьогодні.
• Сцена гри у баскетбол знята у спортзалі міста Канту. У зйомках сцени брала участь баскетбольна команда цього міста.
• Сцена у ресторані знята у реально існуючому закладі «Ristorante da Pio» на річці Тічино, поблизу міста Сомма-Ломбардо.

Протягом всього фільму присутні відсилання до спорту. На початку персонаж Челентанто грає в теніс. Потім він йде в більярдний клуб, де змагається з місцевими завсідниками в армреслінгу. Після цього Еліа грає в шахи зі своїм псом. Проте, баскетбол займає основне місце в сюжеті картини загалом. Саме баскетбольний матч підводить до кульмінації фільму — де упертий фермер-селюк не дотримується почуттів і публічно зізнається дівчині в любові.[10]

Те, що Челентано є великим шанувальником футболу, який вболіває за міланський «Інтер», послужило лейтмотивом для обрання у вирішальній сцені фільму гри у баскетбол. У 1968 році Адріано випустив пісню «Azzurro», яка згодом стала неофіційним гімном футбольної збірної Італії на чемпіонаті світу з футболу 2006 року. Хоча Челентано хотів зобразити гру у футбол, режисери фільму вирішили, що для фінального моменту найкраще підійде баскетбол. На їхню думку, за допомогою цього виду спорту «було легше вразити дівчину». Крім того, баскетбол краще вписувався в загальну «атмосферу абсурду» в кінострічці. Останні сцени тренувань і баскетбольної гри знімалися в спортзалі «Паріні» в місті Канту, провінція Комо. У ролі суперників, проти яких грає команда рідного села Еліи — «Ровіньяно», знялися тодішні баскетболісти молодіжного складу італійської команди «Канту» (назва цього клубу і присутня в фільмі) на чолі з тренером Джино Кассамасімо.[10]

У листопаді 2015 року мажоритарним власником «Канту» став російський баскетболіст Дмитро Герасименко, за молодіжний склад якого виступав його син. У січні 2016 року він став президентом клубу. За словами Герасименка, прийти у цей клуб його надихнув Челентано: «Як я зацікавився „Канту“? Дякую Адріано Челентано, який грав тут в баскетбол в сцені з фільму „Приборкання норовливого“».[10]

Автомобіль De Tomaso Longchamp Spider

У фільмі героїня Орнелли Муті (Ліза) їздила на італійському автомобілі марки De Tomaso Longchamp (у фільмі була модель «Spider», кабріолет сріблястого кольору). Автомобіль являє собою середньорозмірне чотиримісне двохдверне спортивне купе, яке випускалося компанією De Tomaso в період з 1972 по 1989 рік. Автомобіль отримав трохи кутасту зовнішність з довгим капотом. Це було необхідно для того, щоб розмістити потужний 5.8-літровий двигун V8, потужністю 330 к.с. В якості трансмісії пропонувалася 3-ступінчаста АКПП або 5-ступінчаста «механіка».[11]

•  Італія — 20 грудня 1980
•  Португалія — 4 лютого 1982
•  Німеччина — 7 вересня 1982
•  СРСР — 1983
•  Франція — 20 липня 1988

Фільм посів друге місце в італійському кінопрокаті серед найкасовіших фільмів протягом сезону 1980/1981 років, зібравши близько 20 мільярдів лір, що в перерахунку на сьогоднішні ціни становить понад 40 мільйонів євро. Перше місце посів фільм Массімо Троїзі «Я знову починаю з трьох»[12][13]

На сьогодні він посідає 36-е місце в рейтингу італійських фільмів, що найбільше переглядаються, за всю історію, квитки на нього купили 9 172 368 глядачів.[14]

Прем'єра фільму в СРСР відбулася у 1983 році. У картині були вирізані або значно скорочені деякі епізоди — зокрема, початкова сцена, сцена полювання на мисливців, сцена, де телилась корова Елії, бійка в ресторані між Лізою та її подругою, еротична сцена зваблення Елії з Лізою топлес, передостання сцена в будинку Елії після його весілля та інші. Вирізана, але потім повернута як дозволена, була і одна з фінальних сцен, в якій показана тремтяча люстра, коли поверхом вище Елія з Лізою усамітнилися після весілля. Ролі дублювали Рудольф Панков, Ольга Гаспарова, Георгій Віцин, Тамара Сьоміна, Едуард Ізотов й інші.

У Радянському Союзі Челентано розмовляв голосом Рудольфа Панкова. Озвучувати Челентано Панкову було не просто: італійська мова звучить швидше й тембр Челентано неповторний. Епізод, де Орнелла Муті впала зі сходів і Челентано почав сміятися, записували найдовше.

«І раптом на цьому місці в проекції щось трапилося, і це місце прослизає, вирізається. Думаю, Боже мій, ми працювали над цим сміхом, заразливим сміхом», — згадував Рудольф Панков.[15]

Фільм посів 11-е місце за відвідуваністю серед іноземних стрічок в радянському кінопрокаті, у СРСР картину подивилося 56 мільйонів глядачів.[5] Він потрапив до числа найпопулярніших іноземних картин не лише СРСР, але й країн пострадянського простору.[10]

На початку 1980-х років в Італії фільм було випущено на VHS. В СРСР у 1985—1990 роках «Відеопрограма Держкіно СРСР» випустила радянську прокатну версію фільму. У 2000-их роках почала випускатися повна версія фільму на DVD. Фільм став однією з перших італійських кінокартин, випущених у форматі Blu-ray.

Український переклад фільму зробила студія «Цікава ідея» на замовлення інтернет-порталу Гуртом.[16].

• Лідери радянського кінопрокату
• Фільмографія Адріано Челентано
• Шалено закоханий

• Il Bisbetico Domato на сайті IMDb (англ.)