Маслов Валерій Павлович

Народився в родині військового. Того часу Маслови мешкали у військовому містечку, що розташовувалося в Усть-Большерецькому районі Хабаровського краю. Виступав за юнацькі спортивні команди:

з 1952 — «Фрезер» (Перово, Московська область)[1];

з 1954 — «Крила Рад» (Жуковський, Московська область);

з 1956 — ФШМ (Москва)[2];

з 1958 — «Труд» (Калінінград, Московська область).

Перші тренери — Марк Семенович Левін і Михайло Іванович Мухортов. Одним з партнерів у хокейній команді «Фрезер» був Едуард Стрельцов[3].

З 1959 року виступав за хокейну команду «Труд» (Калінінград). У першому чемпіонаті підмосковна команда стала сьомою, а в наступній першості — четвертою (відразу після грандів: «Динамо» (Москва), СКА (Свердловськ) і ЦСКА). В обох сезонах ставав кращим бомбардиром клубу (11 і 18 голів). Найбільш відомим одноклубником був Віталій Данилов (п'ятиразовий чемпіон світу). Також виступав за футбольну команду клубу, що брала участь у змаганнях другого дивізіону[4].

Улітку 1961 року перейшов до хокейної команди московського «Динамо», але перші офіційні матчі провів на футбольних полях. У 40-50 роках багато спортсменів виступали впродовж усього року (Всеволод Бобров, Василь Трофімов Михайло Бичков та інші). У 60-х роках, останнім з таких універсалів, був Валерій Маслов. Протягом всієї ігрової кар'єри його найкращими рисами були витривалість і працездатність. Майже в кожному матчі було до снаги грати на високому рівні від першої до останньої хвилини. Більших успіхів досяг у хокеї з м'ячем: восьмиразовий чемпіон світу, десятиразовий чемпіон СРСР, триразовий володар Кубка європейських чемпіонів. Визнавався найкращим нападником чемпіонату світу (1973) і Радянського Союзу (1970, 1973). Тринадцять разів обирався до списку найкращих хокеїстів сезону в СРСР (1960—1964, 1968, 1970, 1972, 1974—1978). Був капітаном збірної СРСР.

Більшість часу у збірній і московському «Динамо» грав під керівництвом Василя Трофімова. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (30.05.1969) і пам'ятною медаллю міжнародної федерації «За видатні здобутки у розвитку хокею з м'ячем» (1976). 1960 року виконав норматив майстра спорту. 1965 став спочатку майстром спорту міжнародного класу, а після третьої перемоги на чемпіонаті світу — заслуженим майстром спорту.

У футбольній команді виступав під керівництвом Олександра Пономарьова, В'ячеслава Соловйова і Костянтина Бєскова. Чемпіон СРСР 1963 року і дворазовий володар кубка. У вищій лізі провів 319 ігор, 50 голів. Другий показник у команді за кількістю проведених матчів, на сім більше у Льва Яшина. До списку «33 кращих футболістів» країни обирався шість разів (1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1970). Найкращі стосунки у команді були з Віктором Анічкіним і Ігорем Численком. У збірній грав епізодично: у 1964 і 1967 роках провів вісім офіційних матчів. Головним чином, на це вплинула тогочасна система гри з двома півзахисниками (4+2+4). Основними хавбеками команди Радянського Союзу у 60-ті були «торпедівець» Валерій Воронін і киянин Йожеф Сабо.

Існує думка, що Валерій Маслов був капітаном і збірної СРСР з футболу. Однак, ця інформації не підтверджується на сайтах «Збірна Росії по футболу» і «Європейський футбол»: 1964 року капітаном був Валентин Іванов, а 1967 — Альберт Шестерньов і Йожеф Сабо (1 матч).

По завершенні ігрової кар'єри займався тренерською діяльністю.

Помер 27 липня 2017 року після тривалої хвороби в Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі[5][6].

Роки	Вид спорту	Команда	Посада	Примітки
1981–1982	футбол	«Спартак» (Орджонікідзе)	тренер
1983	футбол	«Спартак» (Орджонікідзе)	головний тренер
1986–1987	футбол	«Локомотив» (Москва)	селекціонер
1987–1989	хокей з м'ячем	«Юність» (Омськ)	головний тренер
1989–1990	футбол	«Сокіл» (Саратов)	тренер
1990–1992	хокей з м'ячем	«Юність» (Омськ)	тренер-консультант
1992–1997	хокей з м'ячем	«Будівельник» (Сиктивкар)	головний тренер
1993–1996	хокей з м'ячем	РОсія (юніори)	головний тренер
1998–2000	хокей з м'ячем	«Агрохім» (Березняки)	головний тренер
2004	футбол	«Титан» (Москва)	головний тренер
2005–2011	футбол	«Локомотив» (Москва)	селекціонер

Досягнення

• 1993 — «Будівельник» (Сиктивкар) став срібним призером першого чемпіонату Росії;
• 1994 — юніорська збірна Росії стала чемпіоном світу;
• 1994 — відзначений званням «Заслужений тренер Росії»;
• 1998 — нагороджений орденом Пошани.

• Маслов Валерій Павлович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Маслов Валерій Павлович на сайті Eu-football.info (англ.)
• Маслов Валерій Павлович (російська). Rusteam.Permian. Процитовано 11 березня 2020.
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Валерий Маслов: человек с двумя сердцами (російська). Байкал-Бенди. Процитовано 11 березня 2020.
• Маслов Валерій Павлович (російська). КЛИСФ. Процитовано 11 березня 2020.
• Маслов Валерій Павлович // ФК «Динамо» (Москва)
• Маслов Валерій Павлович (російська). Спорт-страна.ру. Процитовано 11 березня 2020.
• Вслед за Стрельцовым (російська). Лента.ру. Процитовано 11 березня 2020.
• Валерий Маслов: «Могилу Аничкина уже не найти» (російська). Спорт-Экспресс. Процитовано 11 березня 2020.