Матвєєв Геннадій Михайлович

Геннадій Матвєєв народився в Ростові-на-Дону, де й почав займатися футболом у школі «Динамо» під керівництвом Сергія Домбазова. У 20-річному віці Матвєєв дебютував у складі ростовського «Торпедо» (наступного року команда змінила назву на «Ростсільмаш») і одразу почав демонструвати доволі непогано, як для юного дебютанта, гру. Вже наступного сезону, не в останню чергу завдяки 12 забитим м'ячам Матвєєва, команда посіла третє місце у 2ій зоні класу «Б», а сам вже через рік отримав пропозицію зіграти за головний клуб з Ростова-на-Дону — СКВО (з наступного року — СКА).

У 1960 році Матвєєв отримав почесне звання майстра спорту СРСР, а три роки потому отримав виклик до олімпійської збірної Радянського Союзу. Впевнену гра футболіста у складі клубу не залишили без уваги й тренери національної збірної. У 1966 році футболісти СКА дещо сенсаційно здобули срібні нагороди чемпіонату СРСР 1966, а сам Матвєєв під першим номером потрапив до списку «33 найкращих футболістів сезону» на позиції крайнього нападника.

У 1968 році колишній капітан СКА розпочав тренерську кар'єру, отримавши призначення на посаду головного тренера «армійців» у віці 31 року. Вже наступного сезону футболісти СКА досягли значного успіху, ставши фіналістами Кубка СРСР. Окрім ростовського клубу Матвєєв працював також з армійським клубом Одеси, краснодарською «Кубанню», «Торпедо» з Таганрогу, футбольним клубом «Атоммаш» та уваровським «Хіміком».

15 січня 2014 року Геннадій Матвєєв після тривалої хвороби помер у одній з клінік Німеччини, де він мешкав останнім часом зі своєю сім'єю.[2].

У олімпійській збірній Радянського Союзу Геннадій Матвєєв дебютував 22 липня 1963 року в поєдинку проти команди Фінляндії. Матч завершився розгромною перемогою збірної СРСР з рахунком 7:0, а сам Матвєєв двічі розписався у воротах суперника. 10 днів потому у грі-відповіді радянські футболісти знову виявилися сильнішими (перемога в чотири сухих м'ячі), а Матвєєв до свого доробку додав черговий забитий м'яч.

Наприкінці 1964 року футболіста було викликано до лав національної збірної на серію товариських поєдинків, у яких він чотири рази з'являвся на полі та навіть встиг залишити автограф у воротах голкіпера збірної Югославії. Однак наступного виклику довелося очікувати майже 2 року — у жовтні 1966 року Матвєєв ще двічі вдягав футболку збірної[2].

Матчі Геннадія Матвєєва за національну збірну СРСР
#	Дата	Місце	Стадіон	Матч	Рахунок	Турнір
01.	11.10.1964		«Ернст-Гаппель», Відень	Австрія —  СРСР	1-0	Товариський матч
02.	04.11.1964		«Ель Аснассер», Алжир	Алжир —  СРСР	2-2	Товариський матч	9'
03.	22.11.1964		«Црвена Звезда», Белград	Югославія —  СРСР	1-1	Товариський матч
04.	29.11.1964		«Васил Левський», Софія	Болгарія —  СРСР	0-0	Товариський матч
05.	18.09.1966		Стадіон ЮНА, Белград	Югославія —  СРСР	1-2	Товариський матч	45' (пен.)
06.	16.10.1966		Центр. стадіон ім. Леніна, Москва	СРСР —  Туреччина	0-2	Товариський матч

Командні трофеї як гравця

• Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1966
• Бронзовий призер 2 зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1958

Тренерські досягнення

• Фіналіст Кубка СРСР (1): 1969

Особисті здобутки

• Майстер спорту СРСР (1960)
• У списках 33 найкращих футболістів СРСР (1): 1966 (№ 1)

• Профіль гравця (рос.). «Footbook». Процитовано 19 січня 2014.
• Самый лучший из краёв (рос.). «Сборная России по футболу». Процитовано 22 січня 2014.