Матвієнко Валентина Іванівна

Країни, у яких Матвієнко потрапила під санкції

Народилася 7 квітня 1949 у Шепетівці Хмельницької області, дівоче прізвище — Тютіна. До 18 років жила і навчалася в УРСР.

• 1966 — закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 — з червоним дипломом — Черкаське медичне училище.
• у 1972 закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
• 1972–1977 — завідувачка відділу, секретар, перший секретар Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
• 1977–1984 — секретар, другий секретар, перший секретар Ленінградського обкому ВЛКСМ.
• 1984–1986 — перший секретар Красногвардійського райкому КПРС.
• 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС,
• 1986–1989 — заступник голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
• 1989–1990 — народний депутат СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
• 1991 — закінчила курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
• 1991 — посол СРСР на Мальті.
• 1992–1994 — посол РФ на Мальті.
• 1994–1995 — посол з надзвичайних доручень МЗС Росії.
• 1995–1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках з суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
• 1995–1997 — член колегії МЗС Росії.
• Жовтень 1997— вересень 1998 — посол Росії в Греції.
• Вересень 1998— березень 2003 — заступник голови уряду РФ.
• З 19 березня 2003 року — представник президента Росії у Північно-Західному Федеральному окрузі.
• 5 жовтня 2003 року перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
• 31 серпня 2011 року увійшла до складу Ради Федерації, 21 вересня була обрана на пост Голови Ради Федерації.
• З 22 вересня 2011 року — постійний член Ради Безпеки РФ[4].
• З 11 липня 2012 року — член Державної ради РФ[5].
• У червні 2018 року активно підтримала законопроект про підвищення віку виходу на пенсію, особливо підкреслюючи актуальність даної міри[6].
• У липні 2018 року Матвієнко запропонувала провести реформу ФСВП.
• Після обрання 8 вересня 2019 року губернатором Санкт-Петербурга Олександра Беглова, він делегував Матвієнко до Ради Федерації від уряду Санкт-Петербурга.
• 25 вересня 2019 року обрано втретє на посаду голови Ради Федерації. Альтернативних кандидатур при голосуванні не було.

Згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста від 2 березня 2014 року Матвієнко занесена на дошку ганьби міста під номером один[7] (Рада Федерації РФ під її головуванням дала дозвіл Володимиру Путіну на введення російських військ на територію України)

За дії щодо анексії Криму до Матвієнко застосовані санкції ЄС — їй заборонено в'їзд до країн Євросоюзу та заморожені всі активи на його території[8].

• Життєпис на офіційному порталі администрації (рос.)
• Посилання, анотації
• «Прощай, великий город!»
• Интервью «Эхо Москвы» — 06.07.2007
• Интервью «Эхо Москвы» — 07.07.2008