Матицін Олег Васильович

Професійно займався настільним тенісом, представляючи на змаганнях спортивне товариство «Буревісник».

Майстер спорту СРСР з настільного тенісу (1980), володар Кубка СРСР (1982), призер VII Спартакіади народів СРСР (1983), чемпіонату РРФСР (1984)[4].

З середини 1980-х року тренував збірну команду ГЦОЛІФК з настільного тенісу. Команда стала двічі чемпіоном Всесоюзної Універсіади (1988, 1990) і чемпіоном світу серед студентів (1992).

У 1997 році ця робота була оцінена присвоєнням Олегу Матицину звання заслуженого тренера Російської Федерації.

У 1985 році закінчив Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури.

У 1989 році там же закінчив аспірантуру, в 1990 році отримав ступінь кандидата педагогічних наук, захистивши дисертацію «підготовка висококваліфікованих спортсменів в настільному тенісі з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості та діяльності».

У вересні 1990 направлений Державним комітетом СРСР з народної освіти на науково-педагогічне стажування в Пекінський спортивний університет, в 1991 році отримав його диплом.

У 2002 році в Уральської державної академії фізичної культури (нині УралГУФК) захистив докторську дисертацію на тему «Система формування спеціальної підготовленості юних спортсменів на етапах багаторічної підготовки в індивідуальних ігрових видах спорту: на матеріалі настільного тенісу»[5].

У 2006 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю «державне і муніципальне управління» в Російської академії Державної служби при Президентові Російської Федерації.

Після завершення стажування в КНР в 1991 повернувся на роботу в ГЦОЛІФК-Ргуфксміт в якості викладача.

У 1996 році отримав звання доцента і призначений деканом факультету індивідуальної професійної освіти.

У 1996—1999 року був деканом факультету індивідуальної професійної освіти.

У 1999—2001 року обіймав посаду проректора з навчальної роботи.

У період з 2001 по 2006 рік був ректором вузу. Далі з 2006 року по 2015 рік був президентом університету.

Паралельно з роботою в Ргуфксміт Матицин в 2005 році був обраний на посаду президента російського студентського спортивного союзу (РССС), який очолював до 2015 року.

В якості президента РССС брав активну участь в заявочних кампаніях Казані і Красноярськ а на право проведення Всесвітніх літніх Універсіад, входив до складу організаційних комітетів XXVII Всесвітньої літньої Універсіади 2013 року в Казані і XXIX Всесвітньої зимової Універсіади 2019 року в Красноярську. Олег Матицин був керівником російської делегації на Всесвітніх Універсіадах 2005, 2007, 2009, 2011, 2013 і 2015 року.

У 2005 був обраний до складу виконкому Європейської асоціації університетського спорту.

У 2007 став членом виконкому Міжнародної федерації університетського спорту (FISU).

У 2011 був обраний Першим віце-президентом FISU. На виборах виконкому FISU, що відбулися в листопаді 2015 в Лозанні, був обраний на посаду президента, набравши 102 голоси проти 23 голосів у чинного президента Клода-Луї Гальена[6][7][8].

В якості президента FISU ініціював розробку Глобальної стратегії FISU-2027, яка була затверджена на 35-й Генеральній асамблеї FISU в Тайбеї[9]. Під керівництвом Матицина FISU провела дві літні і дві зимові Універсіади.

Були підписані контракти на проведення зимових Універсіад в Люцерне (зимова Універсіада 2021) і Лейк-Плесіде (зимова Універсіада 2023) і літніх Універсіад в Ченду (Літня Універсіада 2021) і Єкатеринбурге (Літня Універсіада 2023). FISU також підписала меморандуми про взаєморозуміння з Міжнародним олімпійським комітетом та Асоціацією національних олімпійських комітетів, увійшла до складу Асоціації міжнародних спортивних федерацій, визнаних МОК[10].

У 2018 році Матицин увійшов до складу комісії МОК з олімпійської освіти[11].

У 2019 року на Генеральній Асамблеї FISU в Турине був переобраний на другий термін президентства FISU[12].

21 січня 2020 року призначений на посаду міністра спорту Російської Федерації[13].