Матрой Іван Купріянович

Іван Купріянович Матрой (22 червня 1919[1] 29 червня 1998) — радянський військовик, в роки Другої світової війни командир відділення 289-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії, гвардії сержант[2]. Повний кавалер ордена Слави.

Іван Купріянович Матрой
Народження 22 червня 1919(1919-06-22)
Валегоцулівка, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Українська Народна Республіка
Смерть 29 червня 1998(1998-06-29) (79 років)
Долинське, Ананьївський район, Одеська область, Україна
Національність молдован
Країна  СРСР Україна
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1946
Звання гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився в селі Валегоцулівка, нині — село Долинське Ананьївського району Одеської області, в селянській родині. Молдован. Закінчив 4 класи школи, працював пастухом у колгоспі рідного села.

До лав РСЧА призваний Валегоцулівським РВК у 1944 році. Воював на 2-му та 1-му Українських фронтах.

У ніч на 24 листопада 1944 року західніше села Котушув (Польща) автоматник 289-го гвардійського стрілецького полку гвардії рядовий І. К. Матрой у складі розвідувальної групи брав участь у захопленні «язика». Діючи у групі підтримки, накинувся на полоненого німця, що спробував втекти, і захопив його.

4 лютого 1945 року у боях за село Шемелей (Польща) гвардії рядовий І. К. Матрой перебував попереду наступаючої піхоти. Непомітно наблизившись до групи ворогів з ручним кулеметом з тилу, відкрив щільний вогонь з автомата, змусивши їх у паніці втікати. У цьому бою влучним вогнем знищив 16 солдатів супротивника і захопив кулемет.

11 лютого 1945 року у нічному бою за населений пункт Тейхлінден (Польща) гвардії сержант І. К. Матрой виявив ініціативу, ризикуючи життям, підповз до будинку, з якого вів вогонь ворожий кулемет, і знищив його обслугу.

Демобілізований у червні 1946 року. Повернувся у рідне село. Працював фуражиром у колгоспі імені Кірова, згодом — на колгоспному млині.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (03.04.1945) та 3-го (29.11.1944) ступенів і медалями.

Примітки

  1. У нагородних документах рік народження вказаний 1922.
  2. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.