Матюші

Легенда говорить, що в сиву давнину на місці села було поселення хліборобів і скотарів, але в XII столітті його дощенту знищили монгольські завойовники. Інша легенда говорить, що в XV столітті на спустошеному селищі заснував хутір козак Матюха.^{[джерело?]} Проте згодом хутір зруйнувала татарська орда, а Матюху захопили в полон. Повернувшись з неволі, козак знову поселився на своїй зруйнованій садибі, але змушений був тікати з обжитого місця від польських феодалів. Зібравши ватагу козаків, він нападав на панські фільварки і купецькі каравани, загрожував гарнізону Білоцерківської фортеці. Польські феодали переманили Матюху до себе на службу, наділили його землею і з того часу місце, де нині стоїть село, стали називати «Матюшин хутір». В польських історичних джерелах XVII століття село мало назву «Матюше».

У 1729—1740 роках у селі було 20 дворів і 200 осіб населення. У 1765 році в селі було 80 халуп, з яких стягували 682 польських злотих і 12 грошів чиншу, 80 золотих подорожнього, 52 ставщизни, 40 золотих поколісного.^{[джерело?]} Своє нерозрадне горе, нещастя і злидні селяни прагнули втопити в горілці. На цьому наживалися корчмарі. Польська конституція давала шляхті право не тільки визискувати селян, а й втручатися в їх особисте життя, забороняти дотримувати українських звичаїв, релігійних православних обрядів. З метою посилення ще більшого гноблення польські феодали мали намір покатоличити українців. Сільський піп з 1729 року ревно проводив у Матюшах політику Ватикану. Більше 30 років селяни терпіли утисків уніатів. У 1773 році в селі встановлено православну віру, а в 1775 році село знову захоплено до унії.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Матюші Трушківської волості Васильківського пов. Київської губернії перебувають на збереженні в ЦДІАК України.[1]

В 1925 р. виникло товариство спільного обробітку землі, яке в 1929 р. у примусовому порядку перетворено в колгосп ім. Ворошилова.

В 1930 році в селі утворилось два колгоспи.[2] Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя багатьох матюшан. Відомо, що родина Блажея Лакомця та його дружини Марії Лакомець (в дівоцтві — Голубенко) вижили завдяки тому, що господар навідував старшу доньку Ганну в Києві, котра працювала в буфеті і передавала батькові мішки картопляних лушпайок.

Від 2017 року входить до Фурсівської об'єднаної територіальної громади.

У Матюшах народилися:

• відомий український журналіст і літератор Леонід Бровченко[3], автор низки цікавих художніх творів, до виходу на пенсію — заступник головного редактора парламентської газети «Голос України». Основні свої твори він написав серед чарівної природи у рідному селі, де проводить кожне своє літо. Л. Ф. Бровченко — Заслужений журналіст України.
• Березовський Андрій Володимирович — професор кафедри ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного університету, доктор ветеринарних наук.

• Матюші — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тому — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Олександр Горобець Матюшівські билиці Леоніда Бровченка
• ГЕНЕО-родоводи