Махновець Віталій Іванович

Закінчив 9 класів луцької ЗОШ № 17, вчителі радили йому продовжити навчання і вступати до вищого навчального закладу, але він пішов у профтехучилище, — хотів швидше здобути професію та допомагати матері матеріально. Батько залишив сім'ю, коли Віталію було 13 років. З відзнакою закінчив луцьке ВПТУ № 6 за спеціальністю «телерадіомайстер». В армії служив за спеціальністю. Працював електриком на підприємстві «Луцьксантехмонтаж-536». Готувався до весілля — мало бути у червні, придбав обручки.

З початком часткової мобілізації 8 квітня 2014 року Віталію прийшла повістка з військкомату. Після навчань на полігоні його підрозділ відправили на Схід.

Солдат, гранатометник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади.[3] Віталій Махновець помер в лікарні Донецька від поранень, несумісних з життям. Ще один боєць помер від поранень в госпіталі 14 жовтня.

27 травня на центральній алеї міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа поховали трьох загиблих під Волновахою лучан — Віталія Махновця, Дмитра Йовзика та Володимира Прокопчука[4].

Без Віталія лишились мама Марія Юріївна, сестра Ольга та наречена.

Батько Віталія і Ольги своїми дітьми не цікавився, але коли дізнався, що держава виплатить родині загиблого одноразову грошову допомогу, заявив про свої права на половину через суд[5].

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (27.06.2015, посмертно)[6].

За жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу, нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).

20 листопада 2015 року в місті Луцьк на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 17 (вулиця Щусєва, 7) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Віталія Махновця.

17 грудня 2015 року в місті Луцьк на будинку, в якому мешкав Віталій Махновець, по вулиці Сагайдачного, 20, встановлено меморіальну дошку.

• Махновець Віталій Іванович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Український Меморіал // Український меморіал.
• «Взяв автомат, а він не стріляє… Як з такою зброєю воювати» // «Волинь», 27 травня 2014.
• Його серце б'ється в небесах^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Волинь», 1 липня 2014.