Мачаїдзе Манучар Доментійович

Вихованець тбіліської 35-ї спеціалізованої середньої школи. З 1967 року у складі тбіліського «Динамо». В чемпіонаті СРСР дебютував 1 червня 1968 року — проти ташкентського «Пахтакора» (нічия 0:0). В основному складі закріпився у 1970 році. У першому повноцінному сезоні виконав норматив на звання «Майстер спорту».

Протягом 70-х років був лідером середини поля грузинської команди. Рекордсмен «Динамо» за кількістю медалей чемпіонату СРСР: золота, срібна і чотири бронзових (разом з Давидом Кіпіані). Тривалий час був капітаном команди. Протягом 1977—1979 років брав участь у всіх офіційних матчах команди (94 — у чемпіонаті, 15 — у кубку, 14 — в єврокубках). У 1978—1979 роках — найкращий центральний півзахисник радянського футболу. Всього до списку «33 найкращих футболістів» входив вісім разів (№ 2 — 1973, 1974; № 3 — 1971, 1972, 1976, 1977)

За тринадцять сезонів провів 295 лігових матчів, це п'ятий показник у радянському чемпіонаті серед футболістів клубу[2]. Входить до двадцятки найкращих бомбардирів тбіліського «Динамо» в чемпіонатах СРСР (42 забитих м'ячі, 17 місце)[3].

Учасник трьох фіналів кубка СРСР. У вирішальному матчі 1970 року, грузинські футболісти, поступилися московському «Динамо» (1:2), а в 1976 і 1979 роках здобули перемоги над єреванським «Араратом» (3:0) та московським «Динамо» (у серії післяматчевих пенальті). Всього провів 58 кубкових ігор (5 голів). У єврокубкових турнірах провів 28 поєдинків, відзначився забитими м'ячами у ворота болгарської «Славії» і угорського МТК.

З 1970 року, кольори клубу захищав і молодший брат — Гоча Мачаїдзе. Брати Мачаїдзе — найтитулованіший родинний дует тбіліського «Динамо» часів радянського футболу: вісім медалей чемпіонату і три нагороди за перемоги у кубку.

У розпалі сезону 1980 року, через конфлікт з керівництвом, залишив команду. До кінця сезону захищав кольори ташкентського «Пахтакора» (13 матчів, 1 забитий м'яч). На початку наступного року виступав за московський «Спартак». Брав участь в іграх Кубка європейських чемпіонів проти мадридського «Реала» (0:0, 0:2).

Незабаром перейшов до кутаїського «Торпедо». Вніс вагомий внесок у здобуття путівки до вищої ліги і затвердження команди серед елітних клубів радянського футболу. 1982 рік став останнім в його ігровій кар'єрі. Всього в елітному дивізіоні провів 325 матчів (37-й показник в історії радянської ліги).

З 1971 по 1975 рік захищав кольори олімпійської команди. У відбіркових турнірі на літні Олімпійських іграх 1972 брав участь у матчах проти команд Австрії (1:0) і Франції (3:1, відзначилися Манучар Мачаїдзе і двічі Олег Блохін). В кваліфікації на Олімпіаду в Монреалі зіграв зі збірними Югославії (1:1) й Ісландії (2:0).

У складі національної команди дебютував 17 квітня 1974 року. На виїзді радянські футболісти здобули перемогу над командою Югославії з мінімальним рахунком 1:0 (гол забив Давид Кіпіані). У листопаді-грудні 1976 року брав участь у турне по Південній Америці. Радянська команда провела три офіційних матча: проти збірних Бразилії (2:2), Аргентини (1:1) й Уругвая (3:1). Манучар Мачаїдзе виходив на поле у перших двох поєдинках. Четвертий матч за збірну СРСР провів 19 травня 1979 року — нічия у кваліфікації на Євро-80 проти команди Угорщини (2:2).

Того ж року, у складі збірної Грузинської РСР, виступав на Спартакіаді народів СРСР. Грузинська команда, сформована виключно з гравців тбіліського «Динамо», здобула срібні нагороди турніру.

У 1984—1985 роках очолював тбіліський «Локомотив», який виступав у дев'ятій зоні другої ліги.

В наступні роки працював начальником будівельного управління, заступником директора будівельного тресту Закавказької залізниці, директором Тбіліського заводу залізобетонних виробів. 1995 року обраний до Парламенту Грузії[4].

• Чемпіон СРСР (1): 1978
• Срібний призер (1): 1977
• Бронзовий призер (4): 1971, 1972, 1976 (весна), 1976 (осінь)
• Володар Кубка СРСР (2): 1976, 1979
• Фіналіст Кубка СРСР (2): 1970, 1980
• Другий призер першої ліги (1): 1981
• Срібний призер Спартакіади народів СРСР (1): 1979

Статистика клубних виступів:

Статистика виступів за збірну:

 Статистика матчів і голів за збірну —  СРСР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
17/04/1974	Зениця	Югославія	0 – 1	СРСР	товариський матч	-	68'
28/11/1976	Буенос-Айрес	Аргентина	0 – 0	СРСР	товариський матч	-
01/12/1976	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	2 – 0	СРСР	товариський матч	-
19/05/1979	Тбілісі	СРСР	2 – 2	Угорщина	Відбір до ЧЄ 1980	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

Примітки

1. Манучар Доментійович Мачаїдзе: зріст — 182 см., вага — 76 кг. Склад «Динамо» (Тбілісі) — 1976 (осінь) Процитовано 2017-02-02.
2. Більшу кількість матчів у чемпіонаті СРСР провели Автанділ Гогоберідзе — 341, Олександр Чивадзе — 324, Володимир Гуцаєв — 303 і Шота Яманідзе — 301.
3. Двадцятка голеадорів тбіліського «Динамо» в чемпіонатах СРСР: Автанділ Гогоберідзе — 127, Рамаз Шенгелія — 120, Борис Пайчадзе — 106, Заур Калоєв — 95, Давид Кіпіані — 78, Гіві Нодія — 76, Володимир Баркая — 68, Шота Яманідзе — 66, Гайоз Джеджелава — 61, Михайло Месхі — 53, Слава Метревелі — 52, Реваз Челебадзе — 52, Георгій Гавашелі — 48, Ілля Датунашвілі — 47, Володимир Гуцаєв — 47, Олександр Чивадзе — 44, Манучар Мачаїдзе — 42, Віктор Бережний — 41, Георгій Антадзе — 40, Віктор Панюков — 39 Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine..
4. Профіль (рос.). Rusteam.Permian. Процитовано 10 квітня 2016.

Посилання

• Профіль (рос.). FootballFacts. Процитовано 10 квітня 2016.
• Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 10 квітня 2016.
• Профіль (рос.). Rusteam.Permian. Процитовано 10 квітня 2016.
• Профіль (рос.). Klisf.net. Процитовано 10 квітня 2016.
• Профіль (рос.). Footballplayers.ru. Процитовано 10 квітня 2016.