Мачерет Євгенія Леонідівна

Євгенія Леонідівна Мачерет
Народилася	4 червня 1929
Померла	9 вересня 2011 (82 роки)
Країна	СРСР Україна
Діяльність	науковиця
Alma mater	Київський медичний інститут
Галузь	неврологія, психіатрія
Заклад	Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика
Звання	професор
Ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Панченко Дмитро Іванович
Відомі учні	Свиридова Наталя Костянтинівна
Відома завдяки:	заснувала службу рефлексотерапії в Україні
	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України	Відмінник охорони здоров'я СРСР

Євге́нія Леоні́дівна Мачере́т (4 червня 1929 — 9 вересня 2011) — член-кореспондент Національної Академії медичних наук України, обрана 8 квітня 1997 року за спеціальністю неврологія, психіатрія, доктор медичних наук (1971 р.), професор (1976 р.), завідувач кафедри неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (з 1978 р.).

Біографія

У 1955 році закінчила Київський медичний інститут. Три роки після закінчення інституту працювала у поліських селах. 1964 року прийнята на кафедру нервових хвороб Київського державного інституту вдосконалення лікарів. У 1970 році захистила докторську дисертацію «Застосування ехоенцефалографії в неврологічній практиці». Учениця професора Д. І. Панченка.

Під керівництвом професора Є. Л. Мачерет у 1977 р. була створена служба рефлексотерапії в Україні, підготовлено понад 17 тис. спеціалістів, відкрито мережу кабінетів, розроблено значний перелік методик лікування різних захворювань методами рефлексотерапії.

Наукова та педагогічна діяльність

Наукові праці присвячені клінічній та експериментальній неврології, включаючи питання судинної патології центральної нервової системи, запальних захворювань, черепно-мозкової травми, захворювань периферичної нервової системи, а також дослідженню механізмів дії рефлексолазеротерапії на нервову систему. Великий цикл робіт присвячений розробці лазерних апаратів, електростимуляторів, спеціальних апаратів для електропунктури, акупунктури, акупунктурної діагностики. Значний її внесок в розробку проблеми клінічних особливостей перебігу пухлин головного мозку в залежності від локалізації процесу та віку хворого.

Розробила експериментальну модель церебрального арахноїдита, що дозволило відпрацювати оптимальні методи його лікування і профілактики. Вперше у світовій практиці представила переконливі дані про поєднані ураження судин головного мозку, серця та кінцівок. Вивчала механізми розвитку церебральних розладів у осіб, які постраждали під час аварії на ЧАЕС та розробляла спеціальні методи по їх реабілітації.

Створила школу сучасних методів немедикаментозної терапії, в тому числі рефлексотерапії та лазеротерапії в клінічній практиці. Під її керівництвом проведені спеціальні дослідження по впливу лазерного випромінювання з різною довжиною хвилі на мембрану нервових клітин. Мала диплом професора Всесвітнього Таньзцинського коледжу традиційної китайської медицини з правом викладання на Сході.

Автор більш ніж 790 опублікованих наукових праць, 18 монографій та 6 навчальних посібників.

Під керівництвом професора Є. Л. Мачерет виконано 12 докторських та 49 кандидатських дисертацій, пройшли навчання 44 аспіранти і 56 клінічних ординаторів, підготовлено близько 21 тис. спеціалістів-неврологів, 17,5 тис. рефлексотерапевтів, 250 інтернів і магістрів.

Президент Європейської асоціації з лазеротерапії, вице-президент Всесвітньої асоціації з акупунктури, президент Української асоціації з акупунктури і лазеротерапії, член президії Вченої Ради МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст з рефлексотерапії МОЗ України, член редколегій багатьох медичних журналів.

Наукові праці

Основні наукові праці:

«Руководство по рефлексотерапии» (1989 р.);
«Клініко-фармакотерапія неврологічних і нейрохірургічних захворювань» (1993 р.);
«Основы электро- и акупунктуры» (1993 р.);
«Справочник врача-невропатолога поликлиники» (1995 р.);
«Практична неврологія» (1997 р.);
«Радіаційна енцефалопатія та нетрадиційні методи її лікування» (2000 р.);
«Електродіагностика та лікування в рефлексотерапії» (2001 р.);
«Нервові хвороби» (2001 р., 2002 р.);
«Нове у лікуванні невропатії лицевго нерва» (2005 р.);
«Атеросклеротична дисциркуляторна енцефалопатія» (2005 р.);
«Сучасний погляд на проблему черепно-мозкової травми та її віддалені наслідки»(2005 р.);
«Основи традиційної китайської медицини в рефлексо-терапії»(2005 р.);
«Патогенез, методи, дослідження та лікування больових синдромів»(2006 р.);
«Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків»(2006 р.).

Нагороди

«Відмінник охорони здоров'я СРСР» (1978 р.);
Заслужений діяч науки і техніки України (1989 р.);
Державна премія України в галузі науки і техніки 1993 року — за цикл праць «Початкові та зворотні форми порушень мозкового кровообігу. Розробка і впровадження у практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації в Україні» (у складі колективу)[1];
Орден княгині Ольги (30 жовтня 2003) — за вагомий особистий внесок у розвиток медичної науки, підготовку та перепідготовку фахівців, високий професіоналізм[2];
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2008 р.).

Примітки

Література

Неврологические синдромы остеохондроза / Лиманский Юрий Петрович, Мачерет Евгения Леонидовна, Ващенко Елена Андреевна, Чеботарёва Лидия Львовна, Самосюк Иван Захарович. — Киев : «Здоров'я», 1988. — 160 с. — 12 000 прим. — ISBN 5-311-00041-4. (рос.)

Джерела

Посилання

«Найголовніше — передати справу життя у надійні руки». Газета «Молодь України» № 137—138 від 10 грудня 2010 р. (укр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президента України № 617/93 від 31 грудня 1993 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1993 року»

[2] Указ Президента України № 1235/2003 від 30 жовтня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Київської медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика»