Машеров Петро Миронович
Пьотр Міро́нович Маше́ров (біл. Пётр Міро́навіч Машэ́раў, уроджений Машеро (біл. Машэра); 31 січня (13 лютого) 1918 — 4 жовтня 1980) — білоруський радянський партійний діяч, Герой Радянського Союзу (1944) та Герой Соціалістичної Праці (1978). Перший секретар ЦК Компартії Білорусі з 1965 року. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1964 роках. Член ЦК КПРС у 1964—1980 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з квітня 1966 по 4 жовтня 1980 року. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го та 7—10-го скликань.
| Пьотр Міроновіч Машеров біл. Пётр Міронавіч Машэраў | ||||||||||
 Пьотр Міроновіч Машеров | ||||||||||
| ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 8 квітня 1966 — 4 жовтня 1980 | ||||||||||
| ||||||||||
| 30 березня 1965 — 4 жовтня 1980 | ||||||||||
| Попередник: | Кирило Мазуров | |||||||||
| Наступник: | Тихон Кисельов | |||||||||
| Ім'я при народженні: | біл. Машэра Петр | |||||||||
| Народження: |
31 січня (13 лютого) 1918 с. Ширки, Сєнненський повіт, Західна область, РРФСР | |||||||||
| Смерть: |
4 жовтня 1980 (62 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР | |||||||||
| Поховання: | Східне кладовище | |||||||||
| Країна: | СРСР | |||||||||
| Освіта: | Вітебський державний університет імені П. М. Машерова (1939) | |||||||||
| Партія: | ВКП(б) | |||||||||
| Діти: | Дочки Наталія та Єлєна | |||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||
Життєпис
Народився 13 лютого 1918 року в селі Ширки, Сєнненський повіт Західної області РРФСР (зараз у Сєнненському районі Вітебської області Білорусі) у бідній білоруській селянській родині Машеро Мірона Васіл’євіча[1] і Дар‘і Пєтровеи[2]
З вісьмох дітей у родині Машерових вижили п'ятеро: Павєл (генерал, керував політвідділом штабу Білоруського військового округу), Матрона, Пьотр, Ольґа (лікар-ендокринолог, працювала у Гродненському медичному інституті), Надія.
1934 року вступив на педробфак Вітебського педінституту. З 1935 року студент фізико-математичного факультету Вітебського педагогічного інституту імені С. М. Кірова, який закінчив 1939 року. За розподілом у 1939—1941 роках працював учителем математики й фізики у середній школі райцентру Россони Вітебської області.
За часів німецько-радянської війни з перших днів доброволець у лавах Красной Армії. Потрапив в оточення, у серпні 1941 року втік з полону. Під прізвиськом Дубняк — один з організаторів та керівників партизанського руху Білорусі. У серпні 1941 року організував та очолив підпілля в Россонах. З квітня 1942 року був командиром партизанського загону імені Миколи Щорса. Його загін у серпні 1942 року здійснив велику операцію — підрив мосту через річку Дриса на залізниці Вітебськ — Рига. З березня 1943 року комісар партизанської бригади імені К. К. Рокоссовського. З вересня 1943 року займав пост першого секретаря Вілейського підпільного обкому ЛКСМ Білорусі. 1944 року отримав звання Героя Радянського Союзу.[3]
Член ВКП(б) з березня 1943 року.
Після звільнення Білорусі — з липня 1944 року працював першим секретарем Молодеченського, Мінського обкомів ЛКСМБ. З липня 1946 року став секретарем, а з жовтня 1947 року — першим секретарем ЦК ЛКСМ Білорусі.
У липні 1954 року обраний другим секретарем Мінського обкому партії, а у серпні 1955 року — першим секретарем Брестського обкому Компартії Білорусі.
З 1959 року — секретар, з 1962 — другий секретар, а з березня 1965 року — перший секретар ЦК КП Білорусі (за рекомендацією попередника Кирила Мазурова, який йшов на підвищення). 1978 року йому було надано звання Героя Соціалістичної Праці.
Загибель
Загинув 4 жовтня 1980 року в автомобільній катастрофі на трасі Москва — Мінськ поблизу повороту на птахофабрику міста Смолевичі: на шляху його кортежу, який супроводжувала ДАІ, несподівано виїхав автосамоскид, завантажений картоплею (ГАЗ-САЗ-53Б експериментальної бази Жодіно). В народі ходили численні чутки про причетність найближчого оточення генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва до цієї трагедії (ніби з метою прибрати популярного кандидата на посаду генсека), однак достовірних свідчень цьому так і не знайшлось. Катастрофу не вважає випадковою і В'ячеслав Кебич, перший прем'єр-міністр незалежної Білорусі.[4]
Родина
Дружина Поліна Андріївна (уроджена Галанова, уродженка Шкловського району, пом. 23 лютого 2002 року), 2 дочки — Наталія та Олена.
Нагороди
- Герой Радянського Союзу (1944)
- Герой Соціалістичної Праці (1978)
- 7 орденів Леніна
- Радянські та закордонні медалі[5]
Пам'ять
Іменем Петра Машерова в Білорусі названо багато об'єктів.
- 1980 року Паркова магістраль, один з центральних проспектів Мінська, була названа його іменем (однак 2005 року була перейменована на проспект Переможців, а проспектом Машерова були названі три інші вулиці).[6]
- 1998 року Вітебському державному університету надано ім'я П. М. Машерова.
- Щороку в Сєнненському районі проводяться марафони, присвячені пам'яті Петра Машерова.[7]
- Щороку в місті Вітебську та Вітебській області проводяться змагання зі спортивного орієнтування, присвячені пам'яті П. М. Машерова.
- Ім'я П. М. Машерова носять ДП «Радгосп імені Машерова» (с. Мошкани Сєнненського району Вітебської області), а також СПК «Машеровський» (с. Критишин Івановського району Брестської області).
- На честь П. М. Машерова названо вантажний навколосвітній теплохід, прикріплений до Балтійського морського пароплавства.
Документальні фільми
- «Вбити реформатора!». Документальний фільм з циклу «Слідство вели...» з Леонідом Каневським.
- Кремлівське поховання. Петро Машеров. Документальний фільм з циклу «Кремлівське поховання».
Примітки
- .
- Андрєй Довнар-Запольський. У Машерова були французькі пращури? // Комсомольська правда. — Вип. 21.2.2008.
- , .
- Прем'єр-міністр Білорусі у 1990—1994 роках В'ячеслав КЕБИЧ: Аварія, в якій загинув Машеров, не була випадковою…
- Нагороди П.Машерова в музеї
- Глава держави прийняв рішення про перейменування низки вулиць Мінська // Офіційний інтернет-портал Президента Республіки Білорусь
- Ювілейний марафон пам'яті Петра Машерова пройде 4 жовтня в Сєнненському районі. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 31 липня 2012.
Література
- Машеров, П. М. Избранные речи и статьи / П. М. Машеров. — Минск: Беларусь, 1982. — 606 с.
- Дроздов Л.М. Петр Машеров: падение вверх, Ridero. 2018. 488 с. https://ridero.ru/books/petr_masherov_padenie_vverkh/
Посилання
- Володимир Разумний Спогади сучасника про П. М. Машерова
- 90 років з дня народження П. М. Машерова. Колишній помічник П. М. Машерова Володимир Величко в газеті «Рэспубліка» від 12.02.2008
- Історія Білорусі: Життя та діяльність Машерова П.М