Мазуров Кирило Трохимович
Кири́ло Трохи́мович Ма́зуров (біл. Кірыл Трафімавіч Мазураў) (23 березня (5 квітня) 1914, с. Рудня-Прибитковська, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія— 19 грудня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — білоруський радянський партійний та державний діяч. Перший заступник голови Ради Міністрів СРСР. Член ЦК КПРС (1956—1981). Член Політбюро (Президії) ЦК КПРС (1965—1978; кандидат у члени Президії ЦК КПРС у 1957—1965 роках). Депутат Верховної Ради СРСР 3—9-го скликань (1950—1979), член Президії Верховної Ради СРСР (1958—1965). Народний депутат СРСР (1989).
| Кирило Трохимович Мазуров біл. Кірыл Трафімавіч Мазураў
| |||
| |||
|---|---|---|---|
| 26 березня 1965 — 28 листопада 1978 | |||
| Прем'єр-міністр: | Олексій Косигін | ||
| |||
| 26 березня 1965 — 27 листопада 1978 | |||
| |||
| 28 липня 1956 — 30 березня 1965 | |||
| Попередник: | Микола Патолічев | ||
| Наступник: | Петро Машеров | ||
| |||
| 24 липня 1953 — 28 липня 1956 | |||
| Попередник: | Олексій Клещев | ||
| Наступник: | Микола Авхімович | ||
| |||
| 1950 — вересень 1953 | |||
| Попередник: | Василь Чернишов | ||
| Наступник: | Леонід Лубенніков | ||
| Народження: |
23 березня (5 квітня) 1914[1] Rudnia Prybytkaŭskajad, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: |
19 грудня 1989[1] (75 років) Москва, СРСР | ||
| Поховання: | Новодівичий цвинтар | ||
| Національність: | білорус | ||
| Країна: | Російська імперія і СРСР | ||
| Освіта: | Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1947) | ||
| Партія: | КПРС (з 1940) | ||
| Нагороди: |                  | ||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Народився 25 березня (7 квітня) 1914 в білоруській селянській родині.
Закінчив Гомельський автодорожній технікум (1933), ВПШ при ЦК ВКП(б) (1947).
У 1936—1938 роках служив у Радянській Армії, потім працював у політвідділі Білоруської залізниці. Член ВКП(б) з 1940 року.
У 1940—1941 роках — секретар Гомельського міському ЛКСМ, потім 1-м секретарем Брестського обкому ЛКСМ Білорусі.
У 1941—1942 роках — у Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, був поранений. У вересні 1942 був направлений в тил німецько-фашистських військ до Білорусі як представник Центрального штабу партизанського руху в званні підполковника, де до кінця 1943 року працював у партизанських з'єднаннях; був секретарем підпільного ЦК ЛКСМ Білорусі.
У 1943—1944 — другий секретар ЦК ЛКСМ Білорусі.
1944—1947 — перший секретар ЦК ЛКСМ Білорусі.
У 1947—1948 роках — в апараті ЦК КП (б) Білорусі.
У 1949—1950 — другий, потім перший секретар Мінського міському КП (б) Білорусі.
1950—1953 — перший секретар Мінського обкому партії.
1953—1956 — голова Ради міністрів Білоруської РСР.
1956—1965 — перший секретар ЦК КП Білорусі.
У 1965—1978 роках — перший заступник голови Ради міністрів СРСР.
1968 року на місці здійснював політичне керівництво радянським вторгненням до Чехословаччини .[2]
З 1978 року — персональний пенсіонер союзного значення.
У 1986—1989 роках — голова Всесоюзної ради ветеранів війни та праці.
Похований на Новодівочому цвинтарі.
Його дочка Наталія заміжня за сином Івана Капітонова Володимиром[3].
Пам'ять
На фасаді будинку № 36 по вулиці Карла Маркса в Мінську, в якому проживав Мазуров, встановлена меморіальна дошка[4].
Іменем Мазурова названі вулиці у Фрунзенському районі Мінська й у Центральному районі Гомеля.
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (1974).
- Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня й медалями.
Примітки
- Munzinger Personen
- В. Мусатов. про Празьку весну 1968 року
- Брежнєв вивчив напам'ять «12 стільців», а Суслов слухає «Бітлз» // KP.RU
- Мазуров Кирило Трохимович
Література
- Мазуров К. Т. Незабываемое / К. Т. Мазуров. — Минск: Беларусь, 1984. — 351 с. (рос.)