Медведь Олександр Васильович

Народився Олександр Медведь 16 вересня 1937 року в місті Біла Церква.[5] Дитячі і шкільні роки Олександра пройшли в рідному місті.

Після закінчення школи працював на заводі, вивчився на слюсаря-монтажника, служив в Радянській армії. В армії і почав займатися боротьбою. Вже через місяць занять виграв першість Білоруського військового округу. Після демобілізації оселився в Білорусі, закінчив Вищу школу тренерів, по тому вчився у Мінському інституті фізичної культури. Наставниками були Павло Васильович Григор'єв і Болеслав Михайлович Рибалко.

В 1964, 1968 та 1972 роках ставав олімпійським чемпіоном з вільної боротьби — кожного разу в іншій ваговій категорії — напівважкій, важкій та абсолютній відповідно.

Сім разів — в 1962, 1963, 1966, 1967, 1969, 1970 та 1971 роках ставав чемпіоном світу.

Чотириразовий чемпіон Європи — у 1966, 1968, 1971 та 1972 роках.

Дев'ятиразовий чемпіон СРСР — протягом 1961—1970 років.

1962 року після першого здобуття звання чемпіона СРСР йому присвоюється звання заслуженого майстра спорту.

1964 року після перемоги на Олімпіаді нагороджений орденом Леніна.

В фіналах престижних змагань вісім разів обігрував одного й того ж спортсмена — Османа Дуралієва.

1970 року з Федерацією боротьби Республіки Білорусь разом з Комітетом по фізичній культурі та спорту при РМ БРСР заснував міжнародний турнір з вільної боротьби на призи О. В. Медведя.1994 року турніру присвоєна вища категорія міжнародних змагань — Гран-прі.

1972 року на церемонії відкриття Олімпіади в Мюнхені ніс прапора СРСР.

1980 року при відкритті Олімпіади був вдостоєний честі прочитати Олімпійську клятву від імені суддів.

Після закінчення спортивної кар'єри працював в Мінському радіотехнічному інституті доцентом, одночасно був тренером по боротьбі.

Після зникнення з мапи світу СРСР став віце-президентом НОК Білорусі та тренером олімпійської збірної Білорусі по вільній боротьбі.

2001 року визнаний найкращим спортсменом Білорусі 20 сторіччя.

При відкритті Олімпійських ігор 2004 року в Афінах ніс прапор Білорусі.

2005 року визнаний найкращим борцем вільного стилю в історії спорту та введений в Залу спортивної слави боротьби.

Написав дві книги по боротьбі.

Батько — Медведь Василь Зіновійович (1909), працював лісником, мати — Марія Хомівна (1911). Одружений, дружина — Медведь Тетяна Степанівна (1940), інженер за фахом.[5] У подружжя двоє дітей — дочка Медведь Олена Олександрівна (1960) та син Ведмідь Олексій Олександрович (1967), є внуки, правнуки. Син Олексій — також борець, володар Кубка світу.

Нагороди

• 1964 — Орден Леніна;
• 1964 — Орден «Знак Пошани»;
• 1970 — Орден Трудового Червоного Прапора;
• 1969 — Орден «Знак Пошани»;
• 1975 — Олімпійський орден;
• 1985 — Орден «Знак Пошани»;

Призи

• 1975 — приз «За шляхетність в спорті»;

Звання

• 1962 — Заслужений майстер спорту СРСР;
• 1979 — Заслужений тренер БРСР;
• 1984 — Заслужений тренер СРСР;
• 1975 — Почесний громадянин Мінська;
• 1975 — Почесним знак ЦК ВЛКСМ;

• Олександр Васильович Медведь
• Гирьовий спорт (рос.)
• Турнір на призи О. В. Медведя