Медвянець

Медвя́нець[3] (Melidectes) — рід горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Представники цього роду є ендеміками Нової Гвінеї.

?
Медвянець

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медвянець (Melidectes)
P.L. Sclater, 1874[1]
Види
Синоніми
Melirrhophetes A.B. Meyer, 1875[2]
Посилання
Вікісховище: Melidectes
Віківиди: Melidectes
ITIS: 557885
NCBI: 43160

Опис

Медвянці — птахи середнього розміру, довжина яких становить від 21 до 32 см, а вага — від 25 до 97 г. Їхне забарвлення є різноманітним, однак всі вони мають довгий, іноді товстий дзьоб і плями голої шкіри навколо очей, які можуть бути досить великими і яскравими.

Середовище проживання

Медвянці переважно населяють гірські тропічні ліси. Вони живуть як в самих лісах, так і на узліссях, а також у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках[4]. В деяких випадках, коли два види медвянців мешкають в подібних природних середовищах, як-от синьощокі і жовтоброві медвянці, які мешкають в горах Шредера, то такі види займають різні природні ніші, відповіно до принципу Ґаузе[4].

Раціон

Медвянці живляться комахами, нектаром, пилком, плодами і ягодами. Нектарці шукають їжу в усіх ярусах тропічного лісу, а на відкритих місцевостях — в чагарникових заростях. Деякі види також шукають здобич на землі, полюючи на комах, або порпаючись у опалому листі. Медвянці шукають їжу поодинці, а також парами і невеликими сімейними зграйками[4]. Як і інші медолюбові, медвянці можуть бути агресивними по відношенню до інших птахів, зокрема до фруктоїдів, ягодоїдів, інших медолюбів, або навіть до інших медвянців. Дослідження показало, що синьощокі медвянці агресивно захищали квіти наземного кореневого паразита Mitrastemmaa від рудоволих медвянців[5].

Збереження

Більшість медвянців поширені на обмеженій території, наприклад на вершинах гірських хребтів. Найбільш поширеним видом є рудоволий медвянець, який, очевидно, отримав користь від людської діяльності. Він віддає перевагу узліссям, вторинним лісам і садам, а популяція цього виду збільшується[4].

Види

Виділяють шість видів:[6]

За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2019 році, три види, яких раніше відносили до роду Melidectes, були переведені до відновленого роду Melionyx.[6][7]

Етимологія

Наукова назва роду Melidectes походить від сполучення слів дав.-гр. μελι — мед і δεκτης — той, хто кусає.[8]

Примітки
  1. P.L. Sclater. Characters of new Species of Birds discovered in New Guinea by Signor d’Albertis. „Proceedings of the Zoological Society of London”. Część 3. 1873, 1873 '.
  2. A.B. Meyer. Über neue und ungenügend bekannte Vögel von Neu-Guinea und den Inseln der Geelvinksbai. „Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe”. 70, s. 110, 1874 '.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H.A. (2008). Family Meliphagidae (Honeyeaters). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie. Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 611–615. ISBN 978-84-96553-45-3.
  5. Beehler, Bruce M. (1994). Canopy-Dwelling Honeyeater aggressively defends terrestrial nectar resource. Biotropica 26 (4): 459–461. JSTOR 2389240. doi:10.2307/2389240.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 вересня 2021.
  7. Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu 119 (3): 218–232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.
  8. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 249. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.