Медвянець довгобородий

Медвя́нець довгобородий[3] (Melionyx princeps) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[4]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї.

?

Охоронний статус

Уразливий (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae)
Рід:	Melionyx
Вид:	Медвянець довгобородий

Біноміальна назва

Melionyx princeps
Mayr & Gilliard, 1951[2]

Синоніми

Melidectes princeps

Посилання

Вікісховище:	Melionyx princeps
Віківиди:	Melionyx princeps
ITIS:	561060
МСОП:	22704264
NCBI:	1931058

Опис

Довжина птаха становить 26,5-28,8 см. Забарвлення загалом темне, попелясто-сіре. Птах має тонку білу бороду, яка досягає згину крила. Дзьоб довгий, тонкий, за очима пляма голої шкіри оранжевого кольору.

Таксономія

За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2019 році, довгобородого медвянця, а також два інші види, яких раніше відносили до роду Медвянець (Melidectes), було переведено до відновленого роду Melionyx[5].

Поширення і екологія

Довгобороді медвянці є ендеміками Папуа Нової Гвінеї, поширені в горах Гілуве, Хаген, Кубор, Вільгельм, Майкл та в нагір'ях Кайженде в провінції Енга. Вони живуть в гірських тропічних лісах, високогірних чагарникових заростях і луках. Зустрічаються на висоті від 3000 до 3800 м над рівнем моря, в горах Кубор на висоті до 2750 м над рівнем моря

Поведінка

Довгобороді медвянці живляться нектаром, комахами і плодами. Шукають їжу в кронах дерев. Гніздяться в черні-липні.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінкмми дослідників, популяція довгобородих медвянців становить від 2500 до 10000 птахів. Їм можу загрожувати знищення природного середовища і зміна клімату.

Примітки

BirdLife International (2016). Melionyx princeps.
=Mayr, Ernst; Gilliard, E. Thomas, ред. (1951). New species and subspecies of birds from the highlands of New Guinea (PDF) (англ.) (вид. American Museum Novitates no. 1524. Gilliard New Guinea Expedition 1950-1951). Процитовано 14 жовтня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 вересня 2021.
Andersen, M.J; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu 119 (3): 218–232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Melionyx princeps.

[2] =Mayr, Ernst; Gilliard, E. Thomas, ред. (1951). New species and subspecies of birds from the highlands of New Guinea (PDF) (англ.) (вид. American Museum Novitates no. 1524. Gilliard New Guinea Expedition 1950-1951). Процитовано 14 жовтня 2021.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 вересня 2021.

[5] Andersen, M.J; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu 119 (3): 218–232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.