Медовичка світлогорла

Медови́чка світлогорла[2] (Myzomela albigula) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Цей малодосліджений вид є ендеміком Папуа Нової Гвінеї.

?
Медовичка світлогорла
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовичка (Myzomela)
Вид: Медовичка світлогорла
Біноміальна назва
Myzomela albigula
Hartert, 1898
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Myzomela albigula
Віківиди: Myzomela albigula
ITIS: 561436
МСОП: 22703813
NCBI: 1108851

Систематика

Світлогорла медовичка була описана німецьким орнітологом Ернстом Гартертом в 1898 році[3]. Найближчими родичами цього виду є сірі, червоногорлі і темні медовички[4].

Опис

Довжина птаха становить 13-14 см. Самці важать 16,3 г, самичок 13 г. У самців номінативного підвиду верхня частина голови і тілі сіро-коричневі, поцятковані темними плямками. Спина дещо світліша і менш поцяткованіша, ніж голова. Щоки сіро-коричневі. Підборіддя і горло білуваті, на горлі рожевувата смуга. Нижня частина тіла сірувато-коричнева, поцятковані світлими плямками. Горло відділене від грудей темною смугою. Представники підвиду M. a. pallidior вирізняються світлішим забарвленням, більшою білою плямою на горлі, по центру грудей і живота у них проходить світла смуга, нижня частина тіла у них поцяткована темними смужками[5][6][7].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[8]

  • M. a. pallidior (Gould, 1843) — захід архіпелагу Луїзіада;
  • M. a. albigula (Mathews, 1912) — острів Россель.

Поширення і екологія

Світлогорлі медовички є ендеміками архіпелагу Луїзіада. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Myzomela albigula.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Ernst Hartert (1898). Myzomela albigula, sp.nov.. Bulletin of the British Ornithologists' Club (8). с. xx–xxi.
  4. Marki PZ, Jønsson KA, Irestedt M, Nguyen JMT, Rahbek C, Fjeldså J. (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. с. 526. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021. Архів оригіналу за 18 czerwca 2019. Процитовано 15 listopada 2019.
  5. Higgins, P., Christidis, L., Ford, H. & Sharpe, C.J. (2019). White-chinned Myzomela (Myzomela albigula). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (red.). Handbook of the Birds of the World Alive. Процитовано 15 listopada 2019.
  6. Thane K. Pratt, Bruce M. Beehler: Birds of New Guinea: Second Edition. Princeton University Press, 2014, s. 403. ISBN 9781400865116.
  7. Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea: Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, 2016, s. 289. ISBN 9781400880713.
  8. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 грудня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.