Медунка лікарська
Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis) — трав'яниста рослина родини шорстколистих із дрібними запашними квітками рожевого, фіолетового або синього кольору.
| Медунка лікарська | |
|---|---|
 | |
| Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Шорстколистоцвіті (Boraginales) |
| Родина: | Шорстколисті (Boraginaceae) |
| Рід: | Медунка (Pulmonaria) |
| Вид: | Медунка лікарська (P. officinalis) |
| Біноміальна назва | |
| Pulmonaria officinalis L., 1753 | |
Загальна характеристика
Багаторічна трав'яниста рослина, 15—20 см заввишки, з повзким кореневищем. Рослина шершава. Прикореневі листки серцеподібно-яйцеподібні, загострені, з крилатим довгим черешком, верхні — сидячі. Стебло пряме, виростає від кореневища. Квітки на коротких ніжках у завійках, зібрані на верхівці стебла в щиток. Віночки квіток відпадають, вони лійкоподібні, спочатку червоні, потім блакитнувато-фіолетові. Цвіте в квітні— травні.
Поширення
Росте у заростях, серед чагарників, у листяних лісах, на крайньому заході України. Подібна до неї рослина — медунка темна (Pulmonaria obscura), з квітками, спочатку червоними, потім пурпурово-фіолетовими. Поширена в усіх лісових і лісостепових районах, рідше в Степу, в Криму — лише в перед-гірських і гірських лісових районах.
Практичне використання
Листки (обох медунок), а то й цілу рослину, зриваючи її при корені, — в червні — липні (листків не м'яти); корені викопують восени.
У медицині
Як відхаркувальний засіб при астмі, бронхітах, запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, кровохарканні і при інших захворюваннях, які супроводяться сухим кашлем і хрипотою, також при проносах і різі в кишках (містить каротин, вітамін C, рутин, сапоніни, дубильні речовини, слиз, ранозагоювальний алантоїн, поліфеноли, а з мікроелементів залізо, мідь, марганець, який стимулює ріст, кровотворення, активізує вітамін В1 та регулює діяльність деяких залоз внутрішньої секреції, також містить ванадій, титан, срібло, нікель, стронцій і кремнієву кислоту. Виявляє, отже, пом'якшувальний (дія слизу), протизапальний (дія дубильних речовин) і сечогінний вплив (дія сапонінів і кремнієвої кислоти).
У харчуванні
Ранньою весною її прикореневі листки збирають для салатів, а також варять, готуючи пюре для других страв, а також приправу для картоплі й начиння для пирогів. Листки кислуваті й гострі на смак, придатні для окрошки, холодників, салатів. В Англії розводять на фермах як салатну рослину.[1] Вживають у вигляді чаю.
Примітки
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.57
Джерела
- Кархут В. В. Ліки навколо нас. «Здоров'я», Київ, 1977
- Медунка лікарська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 272. — ISBN 5-88500-055-7.