Меженіна Єлизавета Петрівна

Народилася 30 серпня 1919 року в місті Троїцьку Челябінської області (РФ). Росіянка. Після закінчення школи вступила до Московського медичного інституту, але згодом перевелась до Пермського медичного інституту. Одночасно працювала медичною сестрою в лікарні. У 1939 році, після закінчення 3-го курсу, була переведена на військовий факультет Саратовського медичного інституту, який закінчила в 1941 році.

В грудні 1941 року призвана ло лав РСЧА й призначена командиром медичної роти 452-го окремого медико-санітарного батальйону 371-ї стрілецької дивізії 31-ї армії Західного фронту. В листопаді 1943 року призначена начальником хірургічного відділення евакошпиталю № 5128, в травні 1945 року зарахована на посаду полкового лікаря військової частини № 24217 (полк зв'язку). В червні 1945 року майор медичної служби Є. П. Меженіна вийшла в запас.

З червня 1945 року працювала в Київському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології на посаді ординатора. В 1952 році захистила кандидатську дисертацію. Працювала вченим секретарем, молодшим і старшим науковим співробітником.

У 1957 році направлена в Донецьк, де йшло створення Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. У 1962 році захистила докторську дисертацію, а у 1963 році затверджена в науковому званні професора. До 1964 року обіймала посаду заступника директора цього інституту з наукової частини.

В 1964 році відкликана до Києва, призначена заступником директора Київського НДІ травматології та ортопедії, а згодом очолила цей інститут. Тривалий час була головним спеціалістом МОЗ України з дитячої ортопедії і травматології. В 1994 році вийшла на пенсію.

Автор понад 200 наукових публікацій, в тому числі 12 монографій, 2 підручники, 2 довідники. Має 5 авторських свідоцтв. Обиралась Почесним членом Міжнародного товариства травматологів-ортопедів і Українського товариства травматологів, членом правління Всесоюзного і Українського товариств травматологів. Під її керівництвом захищено 10 докторських і 19 кандидатських дисертацій.

Є. П. Меженіна була нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985) і «Знак Пошани», численними медалями.

Заслужений діяч науки і техніки України. Також була нагороджена Почесною грамотою Президії верховної Ради УРСР (1979), знаком «Відмінник охорони здоров'я».

Відповідно до Указу Президента України від 4 березня 1999 року № 230 призначена довічна щомісячна державна стипендія.[1]

В пам'ять про Є. П. Меженіну встановлено меморіальні дошки в Києві по Бульварно-Кудрявській вулиці, 27[2] і в Донецьку по вул. Артема, 106 (Донецька обласна клінічна травматологічна лікарня)[3].

• Меженина Елизавета Петровна, Залозный Юрий Григорьевич. Травматология и ортопедия. Допущено Главным управлением учебных заведений Министерства здравоохранения СССР в качестве учебного пособия для учащихся отделений фельдшеров и медицинских сестёр медицинских училищ. — 2-е, доработанное и дополеннное. — Киев : Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1985. — 280 с. — 15 000 прим. (рос.)
• В ім'я життя / автор-упорядник З. О. Сільченко та інші. — К.: Україна, 2005, стор. 148—153.