Меланхолія (фільм)

Фільм починається з загибелі планети Земля, а далі оповідається про час напередодні катастрофи[6]. Стрічка розповідає історію двох сестер — меланхолійної Жюстін та виваженої Клер (Кірстен Данст та Шарлотта Генсбур відповідно)[7]. На початку фільму відбувається весілля між Жюстін та Майклом (Александер Скошґорд). Всупереч її очікуванням, весілля не розраджує Жюстін і вона впадає у меланхолію, що дозволяє їй залишитися спокійною у той час, коли Землі загрожує знищення через зіткнення з планетою під назвою Меланхолія і усі, зокрема її сестра Клер, панікують.

• Кірстен Данст — Жюстін
• Кіфер Сазерленд — Джон
• Шарлотта Генсбур — Клер
• Александер Скошґорд — Майкл
• Шарлотта Ремплінг — Гебі
• Стеллан Скашгорд — Джек
• Джон Гарт — Декстер
• Удо Кір — планувальник весілля
• Джеспер Крістенсен — Маленький Батько
• Бреді Корбет — Тім
• Камерон Спурр — Лео

• Приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль (Кірстен Данст)
• Приз Давид Донателло (італійська національна кінонагорода) — номінація — найкращий європейський фільм року.[8]

Фільм було анонсовано у жовтні 2009 року. Зйомки фільму проходили з 22 липня по 8 вересня 2010 року у замку Тьюлеом (Швеція).

Автори фільму отримали на зйомки 7,9 мільйонів данських крон від Данського інституту кіно, 600 тисяч євро від Eurimages та 3 мільйони шведських крон Шведського інституту кіно[9][10]. Також у фінансуванні фільму взяли участь Film i Väst, DR, Arte France, CNC, Canal+, BIM Italy, Filmstiftung Nordrhein-Westfalen, Sveriges Television and Nordisk Film- & TV-Fond[11].

На післяпрем'єрній прес-конференції фільму 18 травня Ларс фон Трієр у відповідь на провокативне запитання журналіста про використання німецької естетики у «Меланхолії» сказав[12]:

Я думав, що я єврей дуже довго. І я був дуже радий бути євреєм. Потім з'явилась Сюзанна Бір[13] і я вже не був такий радий бути євреєм. Це був жарт, вибачте. Але згодом виявилося, що я не єврей[14]. І навіть якби я був євреєм, я був би другосортним євреєм. Але тим не менше, я дуже хотів бути євреєм, поки не дізнався, що я насправді скоріше нацист, тому що моя родина німці. Хоча це теж певним чином потішило мене. Що я можу сказати? Я розумію Гітлера. Я думаю, що він робив деякі неправильні речі, це так. Але я можу уявити його, як він сидить у своєму бункері... Я розумію його як людину. Він не той, кого можна назвати хорошим хлопцем, але багато у чому я розумію його, навіть десь йому співчуваю. Але я не підтримую Другу світову війну і я не проти євреїв. Навіть Сюзанни Бір (це знову жарт). Я дуже за євреїв, але не надто, бо вони той ще геморой... Я вже не знаю, як закінчити цю фразу... Мені дуже подобається Альберт Шпеєр, він мабуть був одним з найкращих божих дітей, у нього був талант, який він використовував... Добре, добре, я нацист.

Керівництво Каннського кінофестивалю назвало висловлювання Трієра неприйнятними й 19 травня оголосило його персоною нон ґрата на фестивалі[15][16]. Тим не менше, фільм не було виключено з конкурсної програми[17].

На прес-конференції у Данії режисер заявив, що у Каннах неправильно зрозуміли його гумор і він вважає Голокост найстрашнішим з того, що траплялося з людством. Водночас він сказав, що пишається статусом персони нон ґрата у Каннах, оскільки він перший в історії кіно, хто його отримав[18].

Кірстен Данст і Йорген Лет[19], з якими Ларс фон Трієр співпрацював у своїх фільмах, заявили, що не бачать у словах Трієра нічого, окрім його специфічного гумору. Водночас, відомий французький режисер Клод Лелуш заявив, що своїм виступом Трієр здійснив творче самогубство[16].

• Шведський інститут кінематографії

Зовнішні відеофайли
	Офіційний трейлер(англ.)

• Офіційний сайт(англ.)(дан.)
• Меланхолія на сайті Kino-teatr.ua
• Меланхолія на сайті IMDb (англ.) (англ.)
• Про фільм на сайті Каннського кінофестивалю(рос.)(англ.)(яп.)(араб.)(фр.)(ісп.)(порт.)(кит.)
• Рецензія на фільм(англ.) у газеті The Guardian
• Рецензія на фільм(англ.) у газеті The Daily Telegraph