Мельников Леонід Георгійович
Ме́льников Леоні́д Гео́ргійович (18 травня 1906, село Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 квітня 1981, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український радянський партійний та державний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б)У в грудні 1949 — червні 1953 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — серпні 1946 р. Член ЦК КП(б)У в серпні 1946 — червні 1953 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1947 — вересні 1952 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1947 — червні 1953 р. Член ЦК КПРС у жовтні 1952 — лютому 1956 р. Кандидат у члени ЦК КПРС в лютому 1956 — жовтні 1961 р. Член Президії ЦК КПРС у жовтні 1952 — березні 1953 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС у березні — червні 1953 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го, 5-го, 7—10-го скликань.
| Леонід Георгійович Мельников | |
|---|---|
 Леонід Георгійович Мельников | |
 6-й Перший Секретар ЦК КПУ  | |
| 18 грудня 1949 — 12 червня 1953 | |
| Попередник | Микита Сергійович Хрущов |
| Наступник | Олексій Іларіонович Кириченко |
| Народився |
18 травня 1906 с. Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер |
16 квітня 1981 (74 роки) Москва, Російська РФСР, СРСР |
| Похований | Новодівичий цвинтар |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Громадянство |
 Російська імперія→ УНР→ СРСР |
| Національність | росіянин |
| Освіта | ДВНЗ ДонНТУ |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія
Народився 18 травня 1906 року в бідній селянській родині у селі Дегтярівці Мглинського повіту Чернігівської губернії, Російська імперія.
Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником Ліснинського цукрового заводу на Полтавщині. У 1923 році вступив до комсомолу.
У 1924—1925 роках — секретар Дегтярівського волосного осередку комсомолу.
У 1925—1926 роках — слухач Клинцовської школи радянського і партійного будівництва.
У 1926—1928 роках — секретар виконавчого комітету Ущерепської волосної ради; відповідальний секретар Брянського районного комітету комсомолу.
У 1928—1930 роках служив у Червоній армії.
У 1930—1931 роках — студент Московського гірничого технікуму та Московського гірничого інституту. У 1931—1936 роках — студент Донецького індустріального інституту в місті Сталіно.
З 1936 року працював начальником дільниці та помічником головного інженера шахти в Донбасі. У 1936—1937 роках — аспірант Донецького індустріального інституту в місті Сталіно.
У 1937—1938 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Сталінського міського комітету КП(б)У Донецької області. У 1938—1939 роках — завідувач відділу вугільної промисловості Сталінського обласного комітету КП(б)У.
У 1939—1940 роках — 3-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.
У 1940—1941 роках — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. У 1941—1942 роках — виконувач обов'язків 1-го секретаря Сталінського обласного комітету КП(б)У.
У 1942 році — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б).
Під час німецько-радянської війни у 1942 році був членом Військової ради 66-ї армії Сталінградського фронту.
У листопаді 1942 — лютому 1944 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП(б) Казахстану.
У лютому 1944 — 21 липня 1947 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.
21 липня — 26 грудня 1947 року — секретар ЦК КП(б)У і водночас начальник Управління із перевірки партійних органів ЦК КП(б)У.
26 грудня 1947 — 16 грудня 1949 року — 2-й секретар ЦК КП(б)У.
16 грудня 1949 — 4 червня 1953 року — 1-й секретар ЦК КП(б)У. Після смерті Сталіна втратив свою посаду та відправлений послом до Румунії.
28 липня 1953 — 7 квітня 1955 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Румунії.
6 квітня 1955 — 6 вересня 1957 року — міністр будівництва підприємств вугільної промисловості СРСР.
У 1957—1961 роках — голова Державної планової комісії Казахської РСР. Одночасно, у 1957—1958 роках — 1-й заступник, а у 1958—1961 роках — заступник голови Ради Міністрів Казахської РСР.
У 1961 — грудні 1964 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів Казахської РСР.
19 грудня 1964 — 27 січня 1966 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів Російської РФСР.
У лютому 1966 — 16 квітня 1981 року — голова Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР.
У 1941-1954, 1958-1962 і 1966-1981 депутат Верховної Ради СРСР. У 1950-1954 член Президії Верховної Ради СРСР.
Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.
Родина
- Дружина — Мельникова Ганна Романівна
- Син — Мельников Анатолій Леонідович (1935) — журналіст, письменник
Нагороди
- п'ять орденів Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1945)
- медалі
Джерела
- Гейер В. Г. Крупный партийный и государственный деятель / В. Г. Гейер // Сов. студент. — 1986. — 6 ноября.
- Верному сыну партии [Л. Г. Мельникову открыта мемориальная доска в Донецке] // Соц. Донбасс. — 1983. — 13 ноября.
- Кожукало І. П. Л. Г. Мельников: нарис політичної діяльності / І. П. Кожукало // Укр. іст. журн. — 1989. — № 9. — С. 95–105.
- Мельников Леонид Георгиевич // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К. : Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98-100.
- Мельников Леонид Георгиевич //Известия ЦК КПРС. — 1990. — № 7. — С. 110.
- Мельников Леонід Георгійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 114.
- Мельников Леонид Георгиевич // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 411.
- Прийменко А. Верный сын партии: К 80-летию со дня рождения Л. Г. Мельникова // Соц. Донбасс. — 1986. — 31 мая.
- Мельников Леонід Георгійович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.