Мельник Володимир Михайлович (скульптор)
Володимир Михайлович Мельник (нар. 15 січня 1938, с. Синяково, нині належить до м. Чортків) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1999). Заслужений художник України (2000).
| Володимир Мельник | |
|---|---|
| Володимир Михайлович Мельник | |
| Народився |
15 січня 1938 (84 роки) Синяково, Чортків |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Вище професійне художнє училище № 5 м. Чернівці і Львівська національна академія мистецтв |
| Нагороди |
 |
Життєпис
Володимир Мельник народився 15 січня 1938 року у селі Синяковому, яке нині в складі міста Чорткова Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище (1956), відділення кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1970). Працював у містах Мінськ (Білорусія), Дніпропетровськ, у школі-інтернаті в м. Чортків (1960—1965), скульптором у Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1970—1993), викладачем (1993—2000), доцентом (2000—2012) катедри образотворчого та декоративного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Доробок
Працює в галузі станкової і монументальної скульптури.
Від 1970 — учасник виставок у Тернополі, Львові, Києві.
Основні твори:
- скульптурні портрети Лесі Українки, О. Маковея (обидва — 1984), С. Крушельницької (1992), Б. Хмельницького, М. Кривоноса і Н. Морозенка (обидва — 1993), «Думи гетьмана Мазепи» (2001);
- скульптурних композиції «Туга» (1971), «Прощання» (1976), 351 «Материнська дума», «Незабутнє» (обидві — 1978), «Мати» (1986), «Обличчя голодомору» (1995), «У Вифлеємі» (1999), «Калина» (2000), «Русалка» (2001) тощо.
- пам'ятники О. Максименку (1985, бронза) та В. Гнатюку (1999; обидва — м. Тернопіль), Т. Шевченку (1991, смт Козлів Тернопільського), Д. Клячківському (1995), «Борцям за волю України» (1997; обидва — м. Збараж; усі — карбована мідь), скульптури до пам'ятників полеглим у Другій світовій війні громадянам сіл Шульганівки (1971, 1975), Верещаків (1978), Городка, Зозулинців (1990).
Автор понад 25 наукових праць, навчально-методичних посібників.
Джерела
- Дуда І., Чорпіта, Я. Мельник Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 493—494. — ISBN 966-528-199-2.
- Мельник Володимир Михайлович // Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик / департамент культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністарації, Тернопільська обласна університецька наукова бібліотека; укладач Миськів В.; вступна стаття І. Дуда; керівник проекту та науковий редактор Вітенко В.; редактор Жовтко Г. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 350—352. — ISBN 978-966-07-2936-0.
- Дуда, І. Володимир Мельник // Тернопіль. — 1994. — № 2/3 : Художники Тернопільщини. — С. 61 : портр., іл.
- Скульптура Володимира Мельника. Авторупоряд. М. Станкевич. — Т., 2003.
- Станкевич, М. Скульптура Володимира Мельника : [альбом] / М. Станкевич. — Т. : ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2000. — 52 с.
- Блаженко, А. Й печать задуми на чолі… // Голос народу. — 2000. — 15 черв.
- Гавришок, І. «Скульптура» Володимира Мельника // Нова ера. — 2008. — 21—27 трав. — С. 6.
- Галан, Г. — Це камінь… — Камінь? Але ж він співає… // Народне слово. — 2004. — 5 листоп. — С. 8. — (Виставки).
- Романів, М. Йому до снаги навчити камінь говорити // Тернопільський оглядач. — 2008. — 11 лип. — С. 18—19.
- Стула, І. Малюю так, як бачу, як відчуваю… а відчуваю я дуже сильно // Чортківський вісник. — 2011. — 16 верес. — С. 4. — (Мистецтво).
- Федорців, Н. У руках Майстра камінь оживає // Місто. — 2008. — 28 трав. — С. 6. — (Відомі люди).
- Чорпіта, Я. Невичерпна творчість земляка // Чортківський вісник. — 2008. — 1 лют. — С. 4.
- Чорпіта, Я. Пам'ятник Гнатюку біля ТНПУ — одна з кращих робіт Володимира Мельника // Свобода. — 2008. — 26 січ. — С. 8. — (Майстер портретів у камені).