Меліксет-Бек Левон Меліксетович

Меліксет-Бек Левон Меліксетович — історик та археолог народів Кавказу.

Меліксет-Бек Левон Меліксетович
Народився 14 вересня 1890(1890-09-14)[1]
Тифліс, Російська імперія[1]
Помер 3 вересня 1963(1963-09-03)[1][2] (72 роки)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1]
Поховання Дідубійський пантеон
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність вірмени
Діяльність перекладач, філолог, бібліограф, археолог, джерелознавець
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (1913)
Науковий ступінь доктор історичних наук і доктор філологічних наук
Вчене звання Prof.d і член-кореспондент
Знання мов російська, вірменська і есперанто
Заклад Тбіліський державний університет, Єреванський державний університет і Бакинський державний університет
Членство Спілка письменників СРСР, Академія наук Вірменської РСР і Московське археологічне товариство
Нагороди

Honoured Scientists of the Georgian SSRd (1941)

Життєпис

Народився 26 вересня 1890 у Тбілісі.

У 1908–1914 роках мешкав в Одесі.

Освіта

1908 – отримав середню освіту у Тіфліському реальному училищі.

У 1908–1913 роках навчався на юридичному факультеті ІНУ. Рано розпочав активну наукову та громадську діяльність. Був одним з лідерів вірменської одеської студентської громади.

Кар'єра

1911 році був обраний у дійсні члени ОБТ при НУ. Надрукував багато заміток на сторінках «Известий» цього товариства.

На початку 1910 року обраний у члени-кореспонденти ОТІС. Також мав тісний зв'язок з Акерманом, де він збирав матеріали усної історії, археології. Був членом Всесвітньої ліги есперантистів.

Від другої половини 1910 року жив та працював на Кавказі.

1915–1918 роках був вченим секретарем редакційної колегії Тіфліського вірменського національного товариства.

У 1918–1922 роках був вченим секретарем, головою (1922–1927) Кавказького відділення Московського археологічного товариства. Викладач (1918–1922), доцент (1922–1931), проф. (1932–1968), зав. кафедрами східних мов та літератури (1930–1933), історії Закавказзя та Близького Сходу (1933–1935), вірменської філології (1935–1968) Тбіліського університету, Тбіліського педагогичного інститута ім. О. С. Пушкіна (1954–1960) та ін. ВНЗ Грузії.

У 1936–1940 роках викладав в Єреванському державному інституті та Бакінському університеті (1935).

АН Вірменської РСР (1945), член Спілки письменників СРСР (1941).

Помер 3 вересня 1968 у Тбілісі.

Науковий доробок

Інтелектуальний доробок становить близько 600 праць вірменською, грузинською, російською мовами, присвячених головним чином надзвичайно широкому спектру історії та культури народів Кавказу. Серед публікацій історика можна виділити археографічні (найбільш цінним є трьохтомник «Грузинские источники об Армении и армянах»), археологічні (досліджував архітектурні споруди, зокрема, храм у Піцунді, надписи), з середньовічної історії Вірменії та Грузії, з історії вірмено-грузинських зв'язків.

Велику увагу він приділяв питанням культури, перекладав на мови народів Кавказу літературні пам'ятки. Досліджував історію релігійних громад Кавказу.

Великий вплив на погляди дослідника мав видатний філолог та історик М.Марр. Зокрема він співробітничав у журналі за редакцією М. Марра «Христианский Восток». Частина праць Л. Меліксет-Бека пов'язана з українознавчою тематикою: зв'язки середньовічної Вірменії та Русі, історія вірмен Півдня України, історія Одеси, кавказько-українські театральні зв'язки. Здебільшого цими питаннями дослідник цікавився під час перебування в Одесі.

В Одесі вчений написав також суто юридичну працю з аналізом церковно-правових особливостей вірменської церкви. Більшість праць історика зберігають своє значення дотепер завдяки постановці новаторських питань, використанню нових джерел, написаних багатьма мовами. Значним досягненням історика є здебільшого вдале використання міждисциплінарного підходу.

Праці
  • Из материалов для истории армян на юге России. — Одесса, 1911;
  • Одесса в 20-х гг. XIX ст. по описанию патера Миная Медичи. — Одесса, 1914;
  • Армянские древности в Аккермане (в Бессарабии). — Тифлис, 1911;
  • Родство грузин с испанцами по древним источникам. — Тифлис, 1911;
  • Юридическое положение верховного патриарха армянского (критико-дагматический очерк). — Одесса, 1911;
  • Старинные армянские надписи в музее Общества истории и Древностей в Одессе. — Тифлис, 1912;
  • Рукопис Шаракана XV века, открытая в Одессе. — Тифлис, 1913;
  • Великий праздник армянской культуры. Речь при чествовании Одесскою армянскою колониею юбилея 1500-я печати у армян. — Одесса, 1913;
  • Древнейшая Пицунда у Понта Эвксинского // ЗООИД. — 1915. — Т. 32;
  • Древняя Русь и армяне // Сборник трудов Института языкознания им. Н. Я. Марра. — В. I, Ериван, 1946;
  • Зв'язок українського актора і драматурга Марка Кропивницького з вірменською музикою // Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990..

Наукові ступені та звання
  • Доктор історичних наук;
  • доктор філологічних наук (1928);
  • професор (1930);
  • заслужений діяч науки Грузинської РСР (1941);
  • член-кориспондент.

Література
  • Полная библиография печатных работ по арменоведению, грузиноведению, кавказоведению Леона Меликсетовича Меликсет-Бека за 1909–1960. — Тбилиси, 1960. — 89 с.;
  • Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 214.
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121381552 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.