Меліса

Біоморфологічна характеристика

Це ароматичні багаторічні трави. Листки прості, яйцеподібні, зубчасті. Суцвіття широкі, складаються з майже сидячих щитків, розташованих навколо осі; приквітки листоподібні, менші за листя. Чашечка 2-губа, 5-лопатева (3/2), ± дзвінчаста, частки вигнуті. Віночок 2-губний, волохатий, білий, кремовий або червонуватий, задня губа коротша, із заокругленою виїмчастою часткою, передня губа із серединною часткою напівкруглою, відхиленою, бічні частки дуже маленькі, ± трикутні. Тичинок 4. Горішки яйцеподібні, гладкі, клейкі. 2n = 32, 34, 64[1][2].

Поширення

Види роду меліса поширені у північно-західній Африці, на півдні Європи й у південній частині Азії — від Марокко й Португалії до островів Тайвань і Ява. Вид інтродукований у Канаді, США, Південній Америці, Новій Зеландії, Європі, Сибіру. Зазвичай росте в лісах[1].

Меліса лікарська

Широко відомою є меліса лікарська — у дикому вигляді росте на Кавказі, в Криму, Середній Азії, Південній Європі. Рослину легко розпізнати за сильним запахом лимону, звідки й походить друга назва «лимонна м'ята».

Види

Рід меліса містить 4 види[1]:
Melissa axillaris (Benth.) Bakh.f.
Melissa flava Benth.
Melissa officinalis L.
Melissa yunnanensis C.Y.Wu & Y.C.Huang

Використання

Рослини використовуються як джерело ефірних олій, як з лікувальною метою, так і як ароматизатор[1].

Примітки
  1. Melissa L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 22.07.2021. (англ.)
  2. Melissa L.. Flora of China. efloras.org. Процитовано 22.07.2021. (англ.)

Джерела
  • Кархут В. В. 1977. Ліки навколо нас. Київ, «Здоров'я».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.