Мелітопольський тролейбус

1971 року було розроблено проєкт будівництва трьох тролейбусних ліній:

• Завод «Автокольорлит» — Залізничний вокзал;
• Площа Революції — Депо;
• Площа Революції — Вулиця Дзержинського.

1974 року мали розпочати будівництво тролейбусного депо на 100 місць.

1988 року розпочалися роботи за оновленим проєктом. На розі вулиць Фрунзе (Гетьмана Сагайдачного) та Нестеренка було побудовано корпус тролейбусного депо[1] на 69 місць з планованим розширенням до 100 місць. Для здійснення заїзду до депо було розширено вулицю Нестеренка[2]. Також розпочалося будівництво чотирьох тягових підстанцій. Водночас розпочато будівництво першої лінії довжиною 13,6 км від залізничного вокзалу вулицею Гризодубової, бульваром 30-річчя Перемоги, проспектами 50-річчя Перемоги та Богдана Хмельницького, вулицею Леваневського та Каховським шосе до заводу «Автокольорлит». Відкриття руху передбачалося на 1996 рік. Однак через економічні негаразди будівництво завершено не було.

22 вересня 2017 року міський голова Мелітополя Сергій Мінько запропонував повернутися до ідеї будівництва тролейбусної системи[3][4].

• Мелітополь очолює п'ятірку найбільших за населенням міст України, в яких відсутній будь-який міський громадський електротранспорт (трамвай, тролейбус, метрополітен). Також до цього переліку входять Нікополь, Ужгород, Бердянськ та Павлоград[5].
• Мелітополь — друге за населенням місто України, в якому відсутня тролейбусна система. Першу сходинку серед подібних міст посідає Кам'янське[5].
• МКП «Мелітопольелектротранс» розташоване за адресою недобудованого депо[6], в подальшому опікувалося ринком та автостоянкою на вулиці Казарцева[7]. 2007 року підприємство визнано банкрутом[8]

• Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.