Проспект Богдана Хмельницького (Мелітополь)

До 1954 року проспект не був єдиним адресним об'єктом і складався з двох окремих частин, котрі декілька разів змінювали назви і статус. Поділ відбувався в районі сучасного перехрестя з вулицею Героїв України.

Точні дати появи вулиць на території сучасного проспекту встановити складно, оскільки перші збережені згадки адрес та назв відносяться лише до другої половини XIX століття[2], проте офіційною датою утворення проспекту вважається 14 травня 1954 року[3].

Відрізок проспекту від вулиці Гетьмана Сагайдачного до вулиці Монастирської з кінця XIX століття називався Межовою вулицею і проходив по тогочасній межі міста. 25 жовтня 1921 року його було перейменовано на честь радянського поета Дем'яна Бєдного, а у 1940-ві роки включено до складу вулиці Воровського (нині — вулиця Монастирська).

Інша частина проспекту, на північний захід від вулиці Воровського, до встановлення радянської влади була Якимівською вулицею. Таку назву вона отримала через те, що закінчувалася шляхом на Якимівку. 25 жовтня 1921 року її було перейменовано на честь більшовика-революціонера Лева Каменєва, але пізніше, в 1940-ві роки, стару назву було повернуто.

1927 року почалося будівництво міського парку на піщаному пустирі на захід від Межової вулиці. У 1930-ті роки сучасний проспект все ще був околичною вулицею з піщаним покриттям. Територія парку була відокремлена від нього металевою огорожею на цегельному фундаменті. Центральний вхід складався з трьох аркових брам, що були набагато вищі за огорожу. Перед входом до парку були розташовані сходинки[4].

У 1954 році по всій Україні широко святкувалося 300-річчя Переяславської ради. У зв'язку із цим 14 травня 1954 року, «враховуючи чисельні прохання громадян Мелітополя», мелітопольський міськвиконком затвердив створення проспекту Богдана Хмельницького, до складу якого ввійшли Якимівська вулиця та ділянка вулиці Воровського. Також в цей же день міськвиконком затвердив створення площі 300-річчя возз'єднання України з Росією[2] (невеликий майданчик на початку вулиці Ломоносова, біля старої автостанції), в результаті чого з'явився претендент на найдовшу адресну назву в Мелітополі, проте назва за цією ділянкою не закріпилася, і незабаром зникла з міської топоніміки. Також було забуто й назву сквер імені Богдана Хмельницького, яку отримав невеликий сквер на розі вулиць Фрунзе та Воровського (нині — початок проспекту, де стоїть межовий камінь).[5][6]. У тому ж році на початку проспекту біля кінотеатру «Україна» було встановлено пам'ятник Хмельницькому.

Наприкінці 1950-х років на середині проїзної частини було побудовано розділювальну зелену смугу, на яку встановили дві скульптури: на перехресті з вулицею Дзержинського — чоловіка з дитиною, а біля центрального універмагу — жінку з голубами.[7]

1959 року міськвиконком затвердив акти з прийому та введення в експлуатацію сільськогосподарського технікуму, відновленої міської лікарні на 112 ліжок і вбудованого кінотеатру в 76-квартирному будинку, розташованих на проспекті Богдана Хмельницького[6].

1964 року прийнято рішення про надання земельної ділянки площею 0,22 га конторі зв'язку для будівництва Будинку зв'язку (пр. Б. Хмельницкого, 25)[6].

На початку 1970-х років почалася капітальна реконструкція проспекту, тому що він, будучи частиною автошляху М18 «Харків — Сімферополь», не витримував зростаючого транспортного потоку. Цим процесом керував головний архітектор міста Євген Федорович Світличний. Влітку 1971 року пам'ятник Богдану Хмельницькому було перенесено на перехрестя з вулицею Вакуленчука. В цей же час почався демонтаж зеленої смуги[7].

Незважаючи на те, що ділянки проспекту Богдана Хмельницького неодноразово перейменовувалися, відбувалося це синхронно під час декількох «хвиль» перейменувань, що прокочувалися по місту.

Проспект знаходиться на автошляху М18 та європейському маршруті E105, що зумовлює інтенсивний автомобільний рух.

Также через проспект прокладено велику кількість автобусних маршрутів.