Меркосур
Меркосур (англ. Mercosur) — економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. До нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай та Венесуела, як асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор.
 | |
| Типи членів | 5 країн-членів 5 асоційованих членів 1 спостерігач |
| Офіційна/і мова/и | Португальська, Іспанська, Гуарані |
| Штаб-квартира | Монтевідео (Уругвай) |
| Вебсайт | http://www.mercosur.int/ |
 Мапа членів Меркосур | |
.svg.png.webp)
Це об'єднання охоплює територію 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трильйона доларів США. Це майже 60 % території Латинської Америки, 46 % її мешканців та близько 50 % ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність Меркосуру було послаблено 2001 року падінням економіки Аргентини.
За розмірами та економічним потенціалом МЕРКОСУР є другим митним союзом після ЄС і третьою зоною вільної торгівлі після ЄС і НАФТА.
Назва організації походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн Південного конуса». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку уклали Аргентина та Бразилія 1986 р. 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай та Уругвай.
Основними адміністративними органами об'єднання є:
- Рада загального ринку
- Група загального ринку
- Комісія торгівлі
- Спільна парламентська комісія,
- Соціально-економічний консультативний форум
- Адміністративний секретаріат.
Перші чотири організації працюють на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки.
З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. Для всіх учасників запроваджено єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20 %).
Література
- Н. М. Весела. Ушуайська декларація // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Румянцев А. П., Климко Г. Н., Рокоча В. В. Міжнародна економіка / За ред. А. П. Румянцева. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 479 с.
- Г. Хоменко. Спільний ринок країн Південного конуса // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Samuel A. Arieti, The Role of MERCOSUR as a Vehicle for Latin American Integration, Chicago Journal of International Law, vol. 6 (2005/2006), pp. 761—773.
- Grygoriy Shamborovskyi Аналіз взаємозв'язку ступеня інтегрованості зі зростанням добробуту населення в країнах — членах ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР // Схід. № 5(145) (2016)
Посилання
- Меркосур // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
- Офіційний сайт МЕРКОСУР