Меркулов Всеволод Миколайович

Народився в родині спадкового дворянина, капітана царської армії. Мати Кетован Миколаївна, уроджена Цінамдзгврішвілі, дворянка, з грузинського князівського роду.

Навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету (не закінчив). Освіту здобув в Оренбурзькій школі прапорщиків (1917). У 1916 покликаний в армію. Учасник 1-ї світової війни, прапорщик. У вересні 1917 служив в 331-му піхотному Орському полку. З березня 1918 жив у Тифлісі, безробітний. З серпня 1918 діловод і вчитель в училищі для сліпих.

• З вересня 1921 по травень 1923 року — помічник уповноваженого, уповноважений, старший уповноважений Економічного відділу НК при РНК (рос. - ЧК при СНК) РСР Грузія.
• З 1923 року по 23 січня 1925 — начальник I-го відділення Економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
• У 1925 році — начальник Інформаційно-агентурного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
• У 1925—1926 рр. — Начальник Економічного відділу НК — ГПУ при РНК РСР Грузія.
• У 1926—1927 рр. — Начальник економічного відділу ГПУ при РНК РСР Грузія.
• У 1927—1929 рр. — Начальник відділу інформації, агітації та політичного контролю ГПУ при РНК РСР Грузія.
• У 1929—1931 рр. — Начальник Секретно-оперативної частини та заступник голови ГПУ Аджарської АРСР. З 4 травня по липень 1930 тимчасово виконував обов'язки начальника Аджарського обласного відділу ДПУ.
• З травня 1931 по 29 січня 1932 року — начальник Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР і ГПУ при РНК ЗРФСР

• З 12 листопада 1931 по лютий 1934 року — помічник секретаря Закавказького крайового комітету ВКП (б) і 1-го секретаря ЦК КП (б) Грузії.
• У березні 1934 року — листопаді 1936 року — завідувач Відділом радянської торгівлі Закавказького крайового комітету ВКП (б).
• До листопада 1936 року — завідувач Особливим сектором Закавказького крайового комітету ВКП (б)
• З 11 листопада 1936 року по 9 вересня 1937 — завідувач Особливим сектором ЦК КП (б) Грузії.
• З 22 липня 1937 року по жовтень 1938 — завідувач Промислово-транспортним відділом ЦК КП (б) Грузії.
• З 23 листопада 1937 року — член Бюро ЦК КП (б) Грузії.

• У вересні 1938 року повертається на роботу в органи держбезпеки.
• 11 вересня 1938 йому присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 3-го рангу (в той же день Берії присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 1-го рангу).

З призначенням Берія главою ГУГБ Меркулов призначається на посаду його заступника.

• З 29 вересня по 17 грудня 1938 року — заступник начальника ГУГБ НКВС СРСР.
• З 26 жовтня по 17 грудня 1938 року — начальник III-го відділу ГУГБ НКВС СРСР.
• З 17 грудня 1938 по 3 лютого 1941 року — перший заступник наркома НКВС — начальник Головного управління державної безпеки (ГУДБ).
• З 21 березня 1939 по 23 серпня 1946 року — член ЦК ВКП (б).
• У жовтні 1940 року Берія і Меркулов зустрічалися з польськими військовослужбовцями на підмосковній дачі з метою створення армії Берлінга.
• У листопаді 1940 року Меркулов у складі делегації, очолюваної Молотовим відправився в Берлін на переговори з керівниками Німецької імперії. Він був присутній на сніданку, влаштованому Гітлером у Імперської канцелярії 13 листопада 1940 в честь радянської делегації. А ввечері того ж дня Молотов дав у відповідь вечерю в радянському посольстві в Берліні, на який крім Ріббентропа прибув і рейхсфюрер СС Гіммлер.
• У період з 3 лютого 1941 року по 20 липня 1941 і з 14 квітня 1943 по 7 травня 1946 — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) державної безпеки СРСР.
• З 31 липня 1941 по 16 квітня 1943 року — перший заступник наркома внутрішніх справ.
• З 17 листопада 1942 по 14 квітня 1943 року — начальник 1-го відділу НКВД СРСР.
• 4 лютого 1943 присвоєно спеціальне звання комісар державної безпеки 1-го рангу (спеціальні звання співробітників органів державної безпеки були скасовані Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року).
• У 1943—1944 рр. — Очолював «Комісію з попереднім розслідуванням так званої Катинської справи».
• 9 липня 1945 присвоєно військове звання генерал армії. (Постанова СНК СРСР № 1664).
• 7 травня 1946 знятий з посади Міністра державної безпеки СРСР. Його місце зайняв Абакумов.
• З 23 серпня 1946 по 18 листопада 1953 року — кандидат в члени ЦК ВКП(б) — КПРС.

• З лютого 1947 по 25 квітня 1947 року — заступник начальника Головного управління радянського майна за кордоном при Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР.
• З 25 квітня 1947 року 27 жовтня 1950 — начальник Головного управління радянського майна за кордоном при Раді міністрів СРСР по Австрії.

• З 27 жовтня 1950 до 16 грудня 1953 року — міністр державного контролю СРСР.

У Меркулова почалися проблеми зі здоров'ям. У 1952 році у нього стався перший інфаркт, а через чотири місяці — другий. Він довго перебував у лікарні. 22 травня 1953 рішенням Радміну СРСР Меркулову надано відпустку на чотири місяці за станом здоров'я.

• 18 вересня 1953 був заарештований у зв'язку зі справою Берії. Він утримувався в одиночній камері в Бутирці.
• 18 листопада 1953 опитуванням виведений зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС.
• 16 грудня 1953 офіційно знятий з посади міністра «через те що Прокуратурою СРСР розкриті злочинні, антидержавні дії Меркулова в період його роботи в органах МДБ і МВС СРСР».
• 23 грудня 1953 разом з Берією та іншими засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст. 58-1 «б», 58-7, 58-8, 58-11 КК РРФСР до вищої міри покарання — смертної кари і в той же день розстріляний о 21 годині 20 хвилин. Похований на Донському кладовищі.

• Меркулов // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Меркулов на сайті «Хронос»(рос.)
• Меркулов на сайті «Меморіал»(рос.)
• Перший міністр держбезпеки Всеволод Меркулов — інтелігент і скромний кат в одній особі(рос.)