Меркулов Всеволод Миколайович

Меркулов Всеволод Миколайович (25 жовтня (6 листопада) 1895, Загаталаd, Російська імперія 23 грудня 1953(1953-12-23), Москва, СРСР) — радянський державний і політичний діяч, генерал армії (09.07.1945, переатестація з комісара ГБ 1-го рангу (04.02.1943)). Керівник ГУГБ НКВС СРСР (1938—1941), нарком (міністр) державної безпеки СРСР (1941, 1943—1946), міністр державного контролю СРСР (1950—1953). Входив до найближчого оточення Л. П. Берія, працював разом з ним з початку 1920-х років, користувався його особистою довірою. Член ЦК ВКП(б) у 1939—1946 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1946—1953 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Меркулов Всеволод Миколайович
Меркулов Всеволод Миколайович
1-й Нарком державної безпеки СРСР
3 лютого 1941  15 березня 1946
Попередник посада започаткована
Наступник посада скасована, став міністром ДБ
1-й Міністр державної безпеки СРСР
19 березня 1946  7 травня 1946
Попередник посада започаткована, до цього нарком ДБ
Наступник Абакумов Віктор Семенович
Міністр державного контролю СРСР
27 жовтня 1950  22 травня 1953
Попередник Мехліс Лев Захарович
Наступник Павельєв Олександр Семенович
Народився 25 жовтня (6 листопада) 1895
Загаталаd, Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23) (58 років)
Москва, СРСР
Похований Новий донський цвинтар
Відомий як політик, письменник, драматург, мучитель
Країна  СРСР Російська імперія
Освіта Санкт-Петербурзький державний університет
Політична партія ВКП(б)
У шлюбі з Лідія Дмитрівна Яхонтова
Діти Рем Всеволодович Меркулов
Нагороди
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Після розстрілу позбавлений усіх нагород і звань

Біографія

Народився в родині спадкового дворянина, капітана царської армії. Мати Кетован Миколаївна, уроджена Цінамдзгврішвілі, дворянка, з грузинського князівського роду.

Навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету (не закінчив). Освіту здобув в Оренбурзькій школі прапорщиків (1917). У 1916 покликаний в армію. Учасник 1-ї світової війни, прапорщик. У вересні 1917 служив в 331-му піхотному Орському полку. З березня 1918 жив у Тифлісі, безробітний. З серпня 1918 діловод і вчитель в училищі для сліпих.

В органах ОГПУ

  • З вересня 1921 по травень 1923 року — помічник уповноваженого, уповноважений, старший уповноважений Економічного відділу НК при РНК (рос. - ЧК при СНК) РСР Грузія.
  • З 1923 року по 23 січня 1925 — начальник I-го відділення Економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
  • У 1925 році — начальник Інформаційно-агентурного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
  • У 1925—1926 рр. — Начальник Економічного відділу НК — ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1926—1927 рр. — Начальник економічного відділу ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1927—1929 рр. — Начальник відділу інформації, агітації та політичного контролю ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1929—1931 рр. — Начальник Секретно-оперативної частини та заступник голови ГПУ Аджарської АРСР. З 4 травня по липень 1930 тимчасово виконував обов'язки начальника Аджарського обласного відділу ДПУ.
  • З травня 1931 по 29 січня 1932 року — начальник Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР і ГПУ при РНК ЗРФСР

На партійній роботі

  • З 12 листопада 1931 по лютий 1934 року — помічник секретаря Закавказького крайового комітету ВКП (б) і 1-го секретаря ЦК КП (б) Грузії.
  • У березні 1934 року — листопаді 1936 року — завідувач Відділом радянської торгівлі Закавказького крайового комітету ВКП (б).
  • До листопада 1936 року — завідувач Особливим сектором Закавказького крайового комітету ВКП (б)
  • З 11 листопада 1936 року по 9 вересня 1937 — завідувач Особливим сектором ЦК КП (б) Грузії.
  • З 22 липня 1937 року по жовтень 1938 — завідувач Промислово-транспортним відділом ЦК КП (б) Грузії.
  • З 23 листопада 1937 року — член Бюро ЦК КП (б) Грузії.

В НКВД і НКГБ

  • У вересні 1938 року повертається на роботу в органи держбезпеки.
  • 11 вересня 1938 йому присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 3-го рангу (в той же день Берії присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 1-го рангу).

З призначенням Берія главою ГУГБ Меркулов призначається на посаду його заступника.

  • З 29 вересня по 17 грудня 1938 року — заступник начальника ГУГБ НКВС СРСР.
  • З 26 жовтня по 17 грудня 1938 року — начальник III-го відділу ГУГБ НКВС СРСР.
  • З 17 грудня 1938 по 3 лютого 1941 року — перший заступник наркома НКВС — начальник Головного управління державної безпеки (ГУДБ).
  • З 21 березня 1939 по 23 серпня 1946 року — член ЦК ВКП (б).
  • У жовтні 1940 року Берія і Меркулов зустрічалися з польськими військовослужбовцями на підмосковній дачі з метою створення армії Берлінга.
  • У листопаді 1940 року Меркулов у складі делегації, очолюваної Молотовим відправився в Берлін на переговори з керівниками Німецької імперії. Він був присутній на сніданку, влаштованому Гітлером у Імперської канцелярії 13 листопада 1940 в честь радянської делегації. А ввечері того ж дня Молотов дав у відповідь вечерю в радянському посольстві в Берліні, на який крім Ріббентропа прибув і рейхсфюрер СС Гіммлер.
  • У період з 3 лютого 1941 року по 20 липня 1941 і з 14 квітня 1943 по 7 травня 1946 — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) державної безпеки СРСР.
  • З 31 липня 1941 по 16 квітня 1943 року — перший заступник наркома внутрішніх справ.
  • З 17 листопада 1942 по 14 квітня 1943 року — начальник 1-го відділу НКВД СРСР.
  • 4 лютого 1943 присвоєно спеціальне звання комісар державної безпеки 1-го рангу (спеціальні звання співробітників органів державної безпеки були скасовані Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року).
  • У 1943—1944 рр. — Очолював «Комісію з попереднім розслідуванням так званої Катинської справи».
  • 9 липня 1945 присвоєно військове звання генерал армії. (Постанова СНК СРСР № 1664).
  • 7 травня 1946 знятий з посади Міністра державної безпеки СРСР. Його місце зайняв Абакумов.
  • З 23 серпня 1946 по 18 листопада 1953 року — кандидат в члени ЦК ВКП(б) — КПРС.

У Головному управлінні радянського майна за кордоном

  • З лютого 1947 по 25 квітня 1947 року — заступник начальника Головного управління радянського майна за кордоном при Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР.
  • З 25 квітня 1947 року 27 жовтня 1950 — начальник Головного управління радянського майна за кордоном при Раді міністрів СРСР по Австрії.

У Міністерстві державного контролю

  • З 27 жовтня 1950 до 16 грудня 1953 року — міністр державного контролю СРСР.

У Меркулова почалися проблеми зі здоров'ям. У 1952 році у нього стався перший інфаркт, а через чотири місяці — другий. Він довго перебував у лікарні. 22 травня 1953 рішенням Радміну СРСР Меркулову надано відпустку на чотири місяці за станом здоров'я.

Арешт і смерть

  • 18 вересня 1953 був заарештований у зв'язку зі справою Берії. Він утримувався в одиночній камері в Бутирці.
  • 18 листопада 1953 опитуванням виведений зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС.
  • 16 грудня 1953 офіційно знятий з посади міністра «через те що Прокуратурою СРСР розкриті злочинні, антидержавні дії Меркулова в період його роботи в органах МДБ і МВС СРСР».
  • 23 грудня 1953 разом з Берією та іншими засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст. 58-1 «б», 58-7, 58-8, 58-11 КК РРФСР до вищої міри покарання — смертної кари і в той же день розстріляний о 21 годині 20 хвилин. Похований на Донському кладовищі.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.