Мері Сікол

Мері Джейн Сікол (англ. Mary Jane Seacole; 1805(1805) — 14 травня 1881), яку іноді називають Мати Сікол або Мері Ґрант, — ямайська медсестра, найбільш відома за своєю участю в Кримській війні. Вона створила і очолювала шпиталі в Панамі і Криму для надання допомоги і лікування хворих.

Мері Сікол
Народилася 1805[1][2][…]
Кінгстон, Ямайка[1]
Померла 14 травня 1881(1881-05-14)[3]
Лондон, Сполучене Королівство
Поховання St Mary's Catholic Cemetery, Kensal Greend
Країна  Сполучене Королівство
Національність афроамериканці[4][5]
Діяльність медична сестра, автобіографістка, письменниця
Галузь медична сестра
Знання мов англійська[2]

Життєпис

Сікол навчилася траволікування й народної медицини в матері, яка мала пансіонат для європейських солдатів і матросів, які стали інвалідами.

Упевнена, що її знання тропічної медицини можуть бути корисними, і почувши про поганий стан медичного забезпечення для поранених солдатів під час Кримської війни, вона приїхала в Лондон, щоб вирушити на фронт добровольцем як медсестра. Спираючись на свій досвід, набутий у країнах Центральної Америки і Карибського басейну, вона звернулася до військового міністерства і попросила, щоб її послали військовою медсестрою в Крим. Їй відмовили — головним чином через забобони щодо участі жінок у медицині в той час.

Британський уряд згодом вирішив дозволити жінкам вирушати в райони бойових дій, але Мері не включили до партії з 38 медсестер, обраних Флоренс Найтінгейл. Замість цього вона позичила гроші, щоб пройти шлях завдовжки майже 6500 км самостійно. Вона уславилася лікуванням поранених, часто надаючи допомогу пораненим з обох сторін просто під вогнем. Коли війна закінчилася 1856 року, вона опинилася без грошей і майже в злиднях. Від злиднів її врятували товариші по службі за Кримською війною, які організували благодійний концерт. У наступні роки вона висловила бажання працювати в Індії після індійського повстання 1857 року, але не змогла зібрати необхідних для поїздки коштів.

Сікол була нагороджена за життя, як і Флоренс Найтінгейл, але після смерті її забули майже на століття. В даний час її шанують за хоробрість і медичні навички, також як «жінку, що була успішною, незважаючи на расові забобони впливової частини вікторіанського суспільства».

Твори

Її автобіографія «Дивовижні пригоди місіс Сікол у багатьох країнах» (1857 рік) — яскрава розповідь про її досвід і, разом з тим, одна з найбільш ранніх автобіографій жінки змішаного походження.

Бібліографія
  • Ziggi Alexander & Audrey Dewjee, Mary Seacole: Jamaican National Heroine and Doctress in the Crimean War, Brent Library Service 1982 (ISBN 0-9503227-5-X p/b)
  • Ziggi Alexander, «Let it Lie Upon the Table: The Status of Black Women's Biography in the UK», Gender & History, Vol. 2 No. 1 Spring 1990, p. 22-33 (ISSN 0953-5233)
  • Elizabeth N Anionwu: A short history of Mary Seacole. A resource for nurses and students, Royal College of Nursing 2005 (ISBN 1-904114-16-4)
  • Mark Bostridge, Florence Nightingale. the Woman and Her Legend, Viking 2008.
  • Mark Bostridge, 'Ministering on Distant Shores', The Guardian, 14 February 2004.

Примітки
  1. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 961.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Page Y. W. Encyclopedia of African American Women Writers — Вестпорт: Greenwood Publishing Group, 2007. — ISBN 978-0-313-33429-0, 978-0-313-04907-1
  5. BlackPast.org — 2004.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.