Метельницький Ростислав Георгійович

Ростислав Георгійович Метельницький народився 7 листопада 1929 року у Кам'янці-Подільському у вчительській родині. Мати Софія Іванівна викладала українську мову та літературу, батько Георгій Миколайович — біологію та географію. Вони працювали у школах Вінницької та Кам'янець-Подільської областей. 1944 року Метельницькі переїхала до Луцька, куди Георгій Миколайович отримав призначення на роботу.

1948 року Ростислав закінчив середню школу у Луцьку та вступив на архітектурний факультет Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчався в майстерні професора Євгена Катоніна. 1954 року закінчив інститут, захистивши дипломний проєкт «Великопанельний житловий будинок на 203 квартири в Києві» на відмінно.

Призначення на роботу отримав у Луцьк, у Волинський «Облпроект». Від листопада 1954 року до жовтня 1956 року проходив службу в армії.

1959 року вступив до аспірантури при Науково-дослідному інституті архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР, де працював над питаннями трансформації планів громадських будівель. Після здачі кандидатського мінімуму і затверження програми дисертації «Інтер'єри клубу з планом, що трансформується» 1961 року за сімейними обставинами припинив навчання в аспірантурі та повернувся в Луцьк, де до 1965 року працював керівником майстерні та одночасно головним архітектором Облпроекту.

1965 року Облпроект реорганізували у Волинську філію проєктного інституту «Діпроміст», в якій Ростислав Георгійович у 1965—1971 роках працював директором, а у 1971—1995 роках — головним архітектором.

Під час професійної діяльності виконав низку цікавих і значних у архітектурному житті Луцька проєктів. У його творчому доробку понад 40 здійснених об'єктів, збудованих у важкі для архітекторів роки будівельного диктату[1]. Всі вони відрізняються оригінальністю архітектурного задуму та високим професіоналізмом.

Член Спілки архітекторів України з 17 листопада 1967 року.

Ініціатор створення Волинського осередку Спілки архітекторів України.

Ініціатор та один з авторів розробки проєкту Луцького історико-культурного заповідника. Ростиславу Георгійовичу належала провідна роль у збереженні та пропаганді архітектурної спадщини на Волині.

У 1948—2000 роках виконав понад 700 малюнків[2], частина з яких експонувалась на персональних виставках у Луцьку у 2001 (галерея «Крайня хата»), 2002 (Волинський національний університет) та 2003 (галерея «Крайня хата») роках.

Вийшовши 1995 року на пенсію, працював науковим співробітником Луцького історико-культурного заповідника. Під час роботи в заповіднику здійснив ґрунтовну історико-архітектурну реконструкцію забудови Луцька відповідно до люстрації 1789 р.[3]. Важливою ділянкою його роботи був кропіткий аналіз даних 250 геологічних свердловин, здійснених по всій площі Старого міста протягом 1978-1992 рр., який дозволив обґрунтовано реконструювати первісний рельєф острова Лучеськ[4]. Неодноразово критикував міську владу та дирекцію заповідника через їхні некомпетентні дії, за що був звільнений з роботи[5].

Постійні публікації Метельницького в республіканській і всесоюзній пресі на архітектурні теми мали широкий резонанс у архітектурних колах та досі не втратили актуальності.

1 березня 2004 року Метельницькому надано звання почесного члена Української академії архітектури.

Пам'ятник Лесі Українці в Парку ім Лесі Українки

Будинок Голованя

• 1956. Інтер'єри адміністративного будинку обкому і облвиконкому в Луцьку.
• 1959. Упорядкування центральної площі в Луцьку.
• 1959. Житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького в Луцьку.
• 1959. Інтер'єр кінотеатру «Хроніка» в Луцьку.
• 1959—1961. Вставка між типовими будинками на вул. Леніна, 12 в Луцьку.
• 1962—1963. Школа № 8 в Луцьку.
• 1963—1964. Архітектурна частина проєкту мосту через річку Стир у Луцьку.
• 1964. Будинок мисливця в Луцьку.
• 1964. Училище № 29 у Львові.
• 1966—1967. Дитяча спортивна школа у Луцьку.
• 1967. Архітектурна частина пам'ятника Лесі Українки у Луцьку
• 1968—1970. Проєкт Луцького державного історико-культурного заповідника.
• 1969—1970. Широкоформатний кінотеатр «Промінь».
• 1969—1970. Фасад будинку зв'язку на вул. 5 лютого у Луцьку.
• 1973. Проєкт житлового району «Гнідава».
• 1980. Проєкт будинку Голованя.

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.

 — С. 150.

• Офіційний сайт — Ростислав Метельницький — архітектор, художник, науковець ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Крик душі Ростислава Метельницького

1. Т. В. Рабан . Метельницький Ростислав Георгійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=65595 (дата перегляду: 10.11.2021)
2. Терський, Святослав (2001). Олика. Історичний нарис. (українська). Львів: Вид-во "Нова доба", Львівський історичний музей. с. 35–36. ISBN 966-95279-8-8.
3. Див.: Науковий архів Луцького історико-культурного заповідника
4. Терський, Святослав (2006). Лучеськ X-XV ст. (українська). Львів: Національний ун-тет Львівська політехніка. с. 16. ISBN 966-553-573-0.
5. Терський, Святослав (2010). Історія археологічних досліджень та історичного краєзнавства Волині (українська). Львів: Національний ун-тет "Львівська політехніка". с. 134. ISBN 978-966-553-872-1.