Метелєв Василь Петрович

Народився 26 грудня 1913 року в селі Тугулимі (нині селище міського типу Свердловській області) в родині селянина. Росіянин. Після закінчення 10 класів школи пішов працювати до колгоспу. Пізніше стане бригадиром тракторної бригади, та потім завідувачем відділом в Тугулимському райкомі комсомолу.

З 1932 року у Червоній Армії. Після закінчення полкової школи у Сталінграді був направлений до Ленінградського військового училища танкових техніків яке закінчив у 1936 році. Член ВКП(б) з 1938 року. Проходив службу у Харкові, пізніше у Житомирі. Брав участь у Бесарабському та Польському походах РСЧА.

Німецько-радянську війну зустрів у червні 1941 року, старшим лейтенантом, на посаді командира роти з ремонтно-відновлювального танкового батальйону. З боями відступав з Дрогобича через Броди, Пирятин та Київ. Невдовзі на основі його обезкровленої 15-ї танкової дивізії була сформована 4-а танкова бригада яку очолив полковник Катуков.

У 1942 році у Ташкенті закінчив командний факультет пришвидшених курсів при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. Опісля направлений в 88-у танкову бригаду під командуванням полковника Сергєєва, котра взяла участь в Острогозько-РоссошанськІЙ операціЇ, та пізніше у битві за Харків, де В. П. Метелєв був важко поранений ворожою кулею в груди.

Пізніше, вже на посаді Начальник штабу 56-ї гвардійської танкової бригади (7-й гвардійський танковий корпус, 3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт) гвардії майор Василь Метелєв в боях за місто Київ 4 листопада 1943 року очолив групу танків, прорвав ворожу оборону і, здійснивши рейд в тил ворога біля села Святошиного (нині в межах міста Києва), вийшов на шосе Київ—Житомир, відрізавши шляхи відходу противнику.

Під Вінницею, неподалік від штабної землянки 54-ї танкової бригади, був важко поранений осколком у коліно, після чого медики мусили провести ампутацію ноги.

З 1945 року підполковник В. П. Метелєв у запасі. У 1961 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету. Жив у Києві. Працював в Міністерстві автотранспорту УРСР. Помер 16 червня 2012 року. Похований в Києві на Берковецькому міському кладовищі (ділянка № 86).

10 січня 1944 року Василю Петровичу Метелєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1]. Нагороду отримував у Москві, де під час урочистостей, за словами В. П. Метелєва він послизнувся на слизькому паркеті і на своє нещастя і невдоволення оточуючих високопосадовців важко впав, проте один з них допоміг йому звестися.

Також нагороджений:

• орденом Леніна
• орденом Червоного Прапора
• орденом Вітчизняної війни 1 ступеня
• орденом Вітчизняної війни 2 ступеня
• Українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня[2]
• медалями

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
• Золотые Звёзды свердловчан. — Свердловск: Средне-Уральское кн. изд. 1970.
• О. М. Филь. Герой Советского Союза. Беседы. І книга // Видавничий дім «Фактор». — Харків: 2012 (рос.)
• Нагородні листи В. П. Метелєва на сайті «Подвиг народа» (рос.)