Метеороїд

Метеоро́їд — невелике тверде небесне тіло, що рухається у міжпланетному просторі[1]. Згідно з визначенням МАС, метеороїд — це твердий об'єкт, який рухається у міжпланетному просторі, розміром значно менше ніж астероїд, але значно більше ніж атом[2]. Лондонське королівське астрономічне товариство висунуло інше формулювання, згідно з яким метеороїд — це тіло діаметром від 100 мкм до 10 м[3]. Інші джерела обмежують розміри метеороїда до 50 м[джерело?].

Анімаційна ілюстрація відмінностей між метеороїдом, метеором і метеоритом

Видимий слід метеороїда, який увійшов у атмосферу Землі, називається метеором, а метеороїд, що впав на поверхню Землі метеоритом.

Найдрібніші метеорні тіла інтенсивно розсіюють сонячне світло і спостерігаються у вигляді зодіакального світла. За фотографічними і радіолокаційними спостереженнями визначено орбіти декількох десятків тисяч метеорних тіл. Переважна більшість їх рухається еліптичними орбітами навколо Сонця. Метеороїди скупчуються в площині екліптики й рухаються в тому ж напрямку, що й планети. Рух метеорних тіл визначається гравітаційним тяжінням Сонця і планет, а також негравітаційними силами, що є результатом взаємодії метеорних тіл з електромагнітним і корпускулярним сонячним випромінюванням (світловий тиск, ефект Пойнтінга — Робертсона тощо). Світловий тиск може виштовхувати за межі Сонячної системи найдрібніші метеорні тіла (менші 10-4 см). У більших, але не досить великих, тіл під дією ефекту Пойнтінга — Робертсона поступово зменшуються розміри та ексцентриситет орбіти, із часом вони можуть впасти на Сонце[4]. На шляху до Сонця метеорне тіло може бути захоплене планетами; найбільше речовини перехоплює Юпітер. Час існування метеорних тіл у внутрішніх областях Сонячної системи (усередині орбіти Юпітера) набагато менший за вік власне планетарної системи. Тому метеорна речовина тут постійно поповнюється.

Джерела метеорної речовини

Переважна більшість метеорних тіл має орбіти, схожі з орбітами короткоперіодичних комет. Вони утворюються внаслідок розпаду комет або подрібнення малих планет унаслідок зіткнень[1]. Орбіти дрібніших метеорних тіл можуть досліджуватись лише методами радіолокації. Такі дослідження не дозволяють достеменно вирішити питання про походження таких тіл[джерело?].

Метеорний потік

Коли Земля перетинає орбіту метеорного рою, спостерігається метеорний потік. До метеорних потоків належить близько половини яскравих метеорів[4], серед тьмяних метеорів їх відсоток зменшується[джерело?].

Примітки

  1. Метеорне тіло // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 286. — ISBN 966-613-263-X.
  2. International Meteor Association glossary
  3. Beech, M.; Steel, D. I. (September 1995). On the Definition of the Term Meteoroid. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 36 (3): 281–284. Процитовано 31 серпня 2006.)
  4. Метеорний потік // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 285. — ISBN 966-613-263-X.

Див. також

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.