Метод перерізів

Ме́тод пере́різів (пере́тинів) (англ. method of sections) — метод визначення величин і напрямів внутрішніх силових факторів, що проводиться з умов рівноваги частини твердого тіла. Він дозволяє перевести внутрішні силові фактори в категорію зовнішніх і, підпорядкувавши умовам рівноваги, визначити їх величини та напрямки.

Метод перерізів

Метод перерізів включає такі дії:

• уявною площиною розрізають тверде тіло (наприклад, стрижень) в тому місці, де потрібно знайти внутрішні силові фактори;
• умовно відкидають одну частину тіла;
• дію відкинутої частини на залишену замінюють силами — внутрішніми силовими факторами;
• з умов рівноваги розглянутої частини тіла знаходять величини і напрямки внутрішніх силових факторів.

У загальному випадку сила ${\displaystyle T^{(n)}}$, що урівноважує не є перпендикулярною до площини, на яку вона діє. Тоді, як і будь-який вектор, її можна розкласти на дві складові: нормальну (перпендикулярну до площини), що обумовлює нормальне напруження ${\displaystyle \sigma _{n}}$ і дотичну, що діє в площині та викликає дотичне напруження ${\displaystyle \tau _{n}}$.

Розкладання повного зусилля (напруження) на нормальну і дотичну складові широко використовується у розрахунках на міцність. Це пов'язано з тим, що одні процеси при деформації та руйнуванні визначаються дотичними напруженнями (пластична деформація, зсув та руйнування шляхом зрізу), а інші — нормальними (видовження, руйнування відривом). Нормальні напруження бувають розтягувальні (додатні) і стискні (від'ємні).