Писаренко Георгій Степанович

Народився 30 жовтня (12 листопада) 1910 року на хуторі Скрильниках (тепер у межах села Дрижина Гребля)[1] Кобеляцького повіту Полтавської губернії в сім'ї Степана Петровича Писаренка та Єфросинії Петрівни Скрильник. Його діди Петро Петрович Скрильник та Петро Юхимович Писаренко належали до українського козацького стану та займались землеробством.

Трудову діяльність розпочав у 17 років, працюючи спочатку робітником-ремонтником в місті Полтаві, а потім слюсарем Нижньогородського автомобільного заводу. В 1936 році з відзнакою закінчив суднобудівний факультет Горьковського індустріального інституту і працював конструктором на заводі «Красное Сормово». Через рік був прийнятий до аспірантури Київського політехнічного інституту і за сумісництвом працював в Інституті будівельної механіки (нині — Інститут механіки імені С. П. Тимошенка НАН України). Під час роботи над кандидатською дисертацією консультувався з відомими вченими — академіком Б. Г. Гальоркіним, членом-кореспондентом АН СРСР П. Ф. Папковичем, А. І. Лур'є та ін. Він глибоко опанував теорію згину пластин і на основі методу Б. Г. Гальоркіна, вирішивши задачу поперечного згину пластини напівкільцевої форми з опиранням по зовнішньому круговому контурі при вільних інших краях.

У лютому 1941 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Визначення прогинів і напружень у рознімних діафрагмах парових турбін». Під час німецько-радянської війни працював над розв'язанням проблеми підвищення міцності авіаційних двигунів — спочатку на Уфімському моторобудівному заводі, потім — у Центральному інституті авіаційного моторобудування. З 1944 року він, як учений секретар Інституту будівельної механіки, займався відновленням роботи лабораторій установи. Водночас викладав у Київському політехнічному інституті та продовжував фундаментальні дослідження нелінійних коливань механічних систем з урахуванням розсіювання енергії в матеріалі, результати яких стали основою успішно захищеної ним у 1948 році докторської дисертації, а потім були удостоєні премії імені М. М. Крилова АН УРСР.

З 1950 року працював в Інституті металокераміки та спеціальних сплавів (нині Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України). Очолював відділ, згодом — сектор, а ще через якийсь час став заступником директора з наукової роботи. Відтоді вся наукова діяльність Георгія Степановича присвячена формуванню нового напряму в механіці — дослідженню міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах. У 1957 році вченого обрали членом-кореспондентом, а в 1964 році — дійсним членом АН УРСР.

У 1966 році за його ініціативи створено Інститут проблем міцності АН УРСР. Незмінним директором цієї установи він був понад двадцять років, а в 1988 році став його почесним директором. Під керівництвом вченого тут знайшли розв'язання актуальні проблеми, які відбивали запити атомної енергетики, газотурбобудування, авіаційної, ракетно-космічної техніки та інших найважливіших галузей машинобудування.

У 1970 році за безпосередньої ініціативи Г.С. Писаренка, відбулося відкриття в КПІ на кафедрі опору матеріалів спеціальності «Динаміка та міцність машин» з кваліфікацією «Інженер-механік-дослідник». Необхідність запровадження такої спеціальності була викликана потребами як інститутів АН УРСР (таких як Інститут проблем міцності, Інститут механіки, Інститут надтвердих матеріалів, Інститут проблем матеріалознавства, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона), так і великих машино-, авіа- і суднобудівних підприємств України. Ускладнення конструкторських завдань на стадії проектування виробів нової техніки викликало гостру потребу у вирішенні проблем міцності з використанням складних математичних моделей і сучасних обчислювальних комплексів.

Результати наукової діяльності творчого колективу Г. Писаренка викладені у двотомній монографії «Міцність матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах», яка у 1982 р. була визнана гідною Державної премії СРСР у галузі науки і техніки. Велику увагу Писаренко приділяв редакційно-видавничій справі. Він був головним редактором журналів «Проблеми міцності», «Доповіді АН УРСР» та ін. Як вдячний учень, постійно піклувався про перевидання робіт своїх учителів: академіків АН УРСР АД. Коваленка, М. М. Давиденкова, С. В. Серенсена. Крім того, Г. С. Писаренко працював над створенням вузівських підручників і довідкових посібників. У 1963 р. в співавторстві з В. А. Агаревим, О. Л. Квіткою, В.Г Попковим, Е. С. Уманським Г. Писаренко, враховуючи досвід багаторічних досліджень, створив оригінальний підручник^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} з опору матеріалів. Про наукову і навчальну цінність підручника свідчить той факт, що він витримав п'ять перевидань.

Виняткову увагу Г. С. Писаренко приділяв вихованню молодих учених і висококваліфікованих інженерів. Він підготував 45 докторів і 180 кандидатів наук, понад три десятиліття очолював кафедру опору матеріалів Київського політехнічного інституту, був головою спеціалізованої вченої ради при Інституті проблем міцності НАН України.

Могила Георгія Писаренка

Жив у Києві в будинку на вулиці Панфіловців, 16, квартира 1. Помер 9 січня 2001 року. Похований в Києві на Звіринецькому кладовищі.

Автор понад 800 наукових публікацій, серед яких 50 монографій, підручників та довідників, чимало з них перекладено іноземними мовами. Серед них:

• Писаренко Г. С., Яковлев А. П., Матвеев В. В. Справочник по сопротивлению материалов — 3-е изд., перераб. и доп. — К. : Вид-во Дельта, 2008. — 816 с.
• Опір матеріалів: підручник для студ. механіч. спец. вищ. навч. закл. / Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Є. С. Уманський. — К. : Вища шк., 2004. — 655 с. — ISBN 966-642-056-2
• Писаренко Г. С., Лебедев А. А. Деформирование и прочность материалов при сложном напряженном состоянии. — К.: Наукова думка, 1976. — 416 с.

У 1969 році заснував міжнародний науково-технічний журнал «Проблемы прочности», який під назвою «Strength of Materials» видається у США.

Був головним ученим секретарем, віце-президентом, членом, а останнім часом — радником Президії НАН України, дійсним членом Міжнародної академії астронавтики, Американського товариства випробувань і матеріалів, Російського національного комітету з теоретичної та прикладної механіки, Президії Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки, головним редактором журналу «Проблемы прочности» та членом редакційних колегій багатьох науково-технічних журналів.

Цікавився питаннями аномальних явищ, НЛО. В 1980 році створив Секцію вивчення аномальних явищ при Науково-технічному товаристві радіотехніки, електроніки і зв'язку.[2]

Почесний Соросівський професор. Заслужений діяч науки УРСР (з 1973 року). Лауреат Державної премії СРСР за 1982 рік; двічі лауреат Державних премій УРСР в галузі науки і техніки:

• 1969 — за цикл робіт з питань міцності матеріалів при високих температурах[3];
• 1980 — за підручник «Сопротивление материалов», опублікований у 1979 році (4-е видання)[4].

Нагороджений радянськими орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, українським орденом «За заслуги» ІІ ступеня, численними медалями СРСР; золотими медалями Словацької академії наук та науково-технічного товариства Польщі.

На честь науковця названо астероїд 20963 Писаренко.

• Е. О. Пугач. Писаренко Георгій Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 214. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Архівна спадщина академіка НАН України Георгія Степановича Писаренка / Ю. О. Бойко, Т. В. Брязкало. – К. : НБУ ім. В.І. Вернадського, 2017. – 382 с. – ISBN 966-02-8292-6.

• Писаренко Г. С. Воспоминания и размышления. К., «Наукова думка», 1994.
• Писаренко Георгій Степанович. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського